Я дуже довго намагалася вирішити із мамою проблему житла. Шукала варіанти, умовляла, йшла назустріч, але вона тільки знущалася з мене

Я дуже довго намагалася вирішити із мамою проблему житла. Шукала варіанти, умовляла, йшла назустріч, але вона тільки знущалася з мене.

Точніше, мама вдавала, що згодна з моїми умовами, а потім в останній момент робила так, як їй подобається, а не як ми домовилися.

У моєї мами були дуже натягнуті стосунки з її батьками. Дідусь і бабуся були строгими людьми, вважали, що людина повинна працювати, а у мами була своя думка.

Вона вирішила собі, що досить успішно вийти заміж. Вийшла раз, розлучилася. Вдруге, з’явилася я, а потім тата позбавили життя, бо він якось був пов’язаний із криміналом.
Мене мама спихнула на бабусю з дідусем, бо дитина в її плани не вписувалася, а сама одружилася втретє. Цього разу вона років із десять була одружена з якимось чиновником, у нас майже не з’являлася, а потім його посадили.

Тоді мама повернулася до батьків. Дідусь вже сильно хворів, мама наче повинилася, сказала, що все усвідомила, почала жити з нами.

Сказала, що навіть на роботу влаштувалась, але я зараз думаю, що ніде вона не працювала. Просто йшла кудись у своїх справах.

А гроші мама отримувала з оренди своєї однокімнатної квартири, про яку вона нікому не сказала. Я про це дізналася вже пізніше, а бабуся з дідусем так і не дізналися. Хоч мама з нами й жила, але з батьками вона лаятись почала буквально через місяць після свого повернення.

Особливо багато крику було, коли вона дізналася, що квартиру переоформили на мене ще п’ять років тому. Мати не викликала довіри у своїх батьків.

Мама вимагала переоформити житлову площу на неї чи хоча б у рівних частках, але ніхто її слухати не став, пригрозили, що якщо вона не припинить скандалити, то вони її виженуть.

Мама припинила, причаїлася. Не стало дідуся. Коли мені було дев’ятнадцять, не стало і бабусі. Я за своїм віком і через виховання з мамою не лаялася.

Вона стала вважати себе в будинку господинею, а я їй не суперечила. Живемо й добре, тим більше я тоді вчилася і вдома появився нечасто.

Після смерті бабусі мама згорнула імітацію трудової діяльності, грошей від оренди її однушки мамі цілком вистачало. Але то була її справа, я в це не лізла.

Коли мені виповнилося двадцять п’ять років, постало питання про своє житло. Технічно воно в мене було – це та трикімнатна квартира, де ми з мамою жили, але хотілося жити окремо.

Мама ж цю квартиру вважала своєю та кудись переїжджати не планувала. А в мене питання постало все гостріше, бо ми з моїм молодим чоловіком хотіли одружитися, але жити з мамою, з якою в мене стосунки натягнуті, не хотілося.

Орендувати житло, коли є своя трикімнатна, теж дивне заняття. Тим більше мамі є, де жити, у неї ж є та однокімнатна квартира, яку вона здає.

– Ти уявляєш, на що її перетворили квартиранти? Там жити неможливо! – обурювалася мама.

Було досягнуто домовленості, що ми там робимо ремонт, а потім мама туди переїжджає. Ми взялися з нареченим за роботу. Ремонт робили на совість. Змінювали сантехніку, вирівнювали стіни, міняли вікна та склили нормально лоджію. Довелося взяти кредит, бо своїх коштів явно не вистачало.

Коли ми закінчили та настав час мамі переїжджати, вона почала вигадувати всякі відмазки. То їй фарбою смердить, то їй щось не подобається, то треба дочекатися, коли меблі привезуть, хоча спочатку вона збиралася забрати меблі, які стоять у нас у квартирі.

Потім ми взагалі довідалися, що вона цю квартиру здала. Мама заявила, що це всього на пів року, мовляв, вона хоче відкласти грошей на поїздку до моря, а потім переїде. Але потім були термінові витрати на зуби, потім ще щось, вже не пам’ятаю. А ми з вже чоловіком все це терпіли, хоча з мамою важко уживатися під одним дахом.

Вона ж не зважає ні на чиї інтереси. У суботу вона вставала за звичкою о восьмій ранку і починала гуркотіти посудом, голосно дивитися телевізор, хоча ми в будні збиралися завжди навшпиньки, щоб її не розбудити.

Нещодавно я опинилась в положенні та вирішила поставити крапку в цій суперечці, що тривала. Мамі сказала, що в неї є тиждень на переїзд, а потім я вживатиму інших заходів.

– Ти не посмієш виселити мене з моєї ж квартири! Я тут все життя прожила! – Почала кричати мама.

Ну, далеко не все, до того ж мама навіть не прописана в цій квартирі, вона прописана в себе, чим не раз тицяла мені в ніс, коли збирала борги за комуналку в моїй квартирі, типу, позов до суду буде на мене, мені й платити комуналку.

Я здаватися не збираюся. У мами є, де жити, а що грошей на існування не буде, то вона ще не стара, цілком може працювати, було б бажання. Сидіти у мене на шиї я їй більше не дозволю.