Я хлопець звичайний і не звик розповідати про дивні речі, але якось вночі, здається, мене врятував чи то домовик, чи як їх ще називають. Я не фантазер, навіть скептик

Ну, те що всяка нечисть лізе до мене ночами часто, а я відбиваюся від неї кулаками й, останнім часом, спробами згадати “Отче наш”, я вже розповідав. І цей випадок, здавалося б, нічим від інших не відрізняється, але…

Проаналізувавши події вранці, я все зрозумів. Чи не все погане те, що вночі не дружина.

Загалом, справа була так. Сплю я, нікого не чіпаю, дивлюся свої секретні сни, коли відчуваю, що поруч з’явилося щось, яке чогось від мене хоче.

Через те, що я вже звик до цих “гостей”, то не залишаючи сну, насторожено, але продовжую свої подорожі по світах у своєму сні.

І тут через всі ці світи простягається рука і щипає мене за ніс, щипає дуже чутливо.

Я миттєво прокидаюся, ставлю блок правою рукою між цим і мною і хочу вдарити її лівою, але виявляється, що ліва під спиною і її не витягнути.

І в цю секунду я розумію, що повітря немає, і з хрипом я втягую його всім своїм єством. Сів на ліжку, озирнувся, віддихався і знову ліг спати.

Вранці згадав цю подію, поскаржився на те, що ці «кракозябри зовсім нахабство втратили», і пішов умиватися.

У дзеркалі побачив, що на кінчику носа синіла красива “злива”, такого ще не було.

Через якийсь час я повернувся до роздумів. І тут зрозумів. До цього всі мої міркування будувалися на тому, що хтось прийшов і напав на мене, але в цей раз я згадав, як повітря обпекло легкі, і я зрозумів.

Вночі була зупинка дихання, і цей хтось розбудив мене, схопивши за ніс, і, як видно до синців, прокинувся я не відразу. Виходить, що не тільки темні приходять до нас по ночах. Так-то ось.