“Я хотіла відмовитися від поїздки за кордон заради малознайомого хлопця!”, – сказала найкрасивіша дівчина в універі

Загалом справа була так. Почала я навчатися в універі. Звісно, в універі хотілося знайти якогось хлопця, щоб поспілкуватися. У перший же день погляд впав на одного. Знаєте, як буває зазвичай всі дівчатка з компанії вибирають собі красеня і як би сохнуть по ньому, але насправді не сохнуть. З хлопцем цим я ні разу не розмовляла, хоча він спілкувався з моїм другом дуже добре.

Через місяць вирішили влаштувати щось на зразок свята, але невеликою компанією чоловік на шість. Спочатку збиралися в ресторан, але потім передумали і пішли до подруги додому. Якось так вийшло, що я надто нараядилася як для посиденьок на кухні, але не суть. Звісно, всі випили, були напідпитку, і цей хлопець почав дуже сильно чіплятися до мене. Я взагалі здивувалася від того, як в цьому хлопці стільки сили вміщується.

Я не збиралася залишатися на ніч, хоч він мене і просив, проводжав потім мало не до машини, до останнього прямо рук не опускав. Вранці з’ясувалося, що коли я поїхала, його «підібрала» інша дівчина, приголубила. Я день-два поплакала. В універі він намагався вибачитися за докучання, я його голосно послала, сказала, щоб взагалі не підходив. Потім він написав, вибачався, написав на наступний день, приїхав в свій ненавчальний час, щоб вибачитися.

Я його пробачила, бо він мені якось все ще подобався та й шкода його було, проблем багато у нього. Потім зав’язалося листування, яке підтримувала я.

Коли воно зовсім зійшло нанівець, я через пару днів написала, запитала як він. Він запитав, мовляв, що трапилося і чому я турбуюся, а я на це не відповідала дня три.

Потім написала йому правду, що просто хотіла привернути його увагу. Так зав’язалося листування знову, тільки підтримував його він. Пару діб не перестаючи спілкувалися, більш менш спілкувалися в універі. І щось він мені аж надто сподобався. Начебто хлопець нічого особливого, а ніби й хороший такий. Ще й дивний збіг такий … він прямо фанатіє з Бітлз і Джона Леннона, косить під нього, а Джон Леннон-любов мого дитинства прямо.

Ось ми говорили про це, як раптом мені прийшло повідомлення від старого друга, який взагалі не був в курсі ситуації. Він скинув фотку Джона Леннона і Йоко Оно і написав, що я на неї схожа.

У мене прям тоді серце мало не зупинилося. Загалом, у мене в плані любові якось все просто.

Якщо подобається-сказала, не подобається-відшила. Ну ось я йому і написала, що подобається він мені, а він відповів, що я йому теж, але нам треба про це поговорити.

Ну так от не писав він мені день, другий, в універі не з’являвся. А мені тоді випала нагода поїхати в іншу країну надовго. Я подумала, мовляв, якщо з ним все складеться, то залишуся, а якщо ні, то поїду.

Коли зрозуміла, що ми не поговоримо, написала йому, що їду і якби ми побачилися, то він міг би змінити моє рішення з приводу поїздки. Загалом, я на нервах холодно йому відповідала, потім він це мабуть вловив, почав сам відповідати холодно.

У підсумку закінчилося все на фразі: «правильно я походу їду». І все. А я ось голову ламаю, бо завтра літак, а я  реально закохалася в хлопця. Хочу його побачити, поговорити, але прямо останні крапельки гордості пручаються і вимагають мислити тверезо. А що тверезо? Порадьте що-небудь, бо заблукала бабська душа.