Я збрехала рідним людям. Я спілкувалася з близькими друзями з перервами — 10 років, я знала їх тільки в інтернеті, ми спілкувалися у скайпі тощо, мого колишнього хлопця не стало, вони теж знали його близько.
Я довго страждала, не хотіла починати стосунки, любила тільки колишнього, мені було страшно втратити і нову людину, тому я намагалася не підпускати до себе хлопців. Але тут з’явився хороший чоловік.
Друзям в інеті я про нього, звичайно, говорила, але епізодично згадувала, що в мене з’явився друг, я завжди розповідала про своє життя їм, про все, крім особистого, тобто конкретно людини, з якою дружу.
Але тут несподівано він запропонував з’їхатися і побратися, ми просто розписалися і все. До мене приїхала дівчинка, теж з інтернету, і моя мама розповіла їй, що ми розписалися і її навіть не покликали. Я подумала, що добре, що мама розповіла, пора всім повідомити і перестати боятися, при цьому вже розуміючи, що вони не вибачать мені мою скритність.
Я могла б нічого не говорити і попросити ту дівчинку мовчати, але обманювати не хотіла, я вирішила, що як би не було мені погано, якщо вони відвернутися, вони зобов’язані про це дізнатися від мене, і сказала, що я вийшла заміж.
Загалом, у цей момент моє життя перетворилося на пекло. Найближчий друг з них вважає, що я його зрадила, кинув мене в чорний список в соц. мережі, думає, що я ошуканка, раз не повідомила про таку подію.
Він думав, що я хороша, завжди ставив мене в приклад, а я виявилася поганою, повинна була розповісти про підготовку до весілля, повинна була більше розповідати про людину, друга, що зустрілася мені недавно.
Я мала сказати друзям про підготовку, я відчуваю себе винною. Я ненавиджу себе. Мене не можна пробачити, моєму вчинку немає назви, і не сказати дівчинці, яка до мене приїхала через відстань, що я вийшла заміж не так давно, було підлістю.
Але зі страху все зіпсувати, зі страху, що вони не зрозуміють, бо знали того колишнього, знали про моє перше кохання. Я зруйнувала їхню довіру до себе. Я зруйнувала своє життя, довіру не повернути, сама зіпсувала.
Не думала, не гадала я, що на старості літ стану служницею у власному домі. Виростила…
Ірина та Сергій прожили разом тридцять два роки. Їхні діти давно роз'їхалися з батьківського дому.…
Олена стояла біля плити, помішуючи суп, коли чоловік увійшов на кухню та кинув на стіл…
Ми зненавиділи її відразу, як вона переступила поріг нашого будинку. Кучерява, висока, худа. Кофтинка в…
Під ранок Тетяні наснився дивний сон: ніби син її, Альошка, стоїть на ґанку і стукає…
- Куди ти зібралася? Я тебе питаю – ти куди намилилася? Різкий крик брата остаточно…