– Я не хочу реєструвати внучку, бо квартира в мене одна, а дружин у сина може бути багато! – Сказала свекруха

Галина Вікторівна ледве дотягла додому покупки. Я поклала доньку спати, та вийшла на кухню, щоб допомогти свекрусі розкласти продукти. Відносини між нами були цілком не поганими.

Свекруха викладала покупки, та все коментувала. Тоді я не витримала, та сказала:
– Ну, навіщо ви так витрачалися? Я б сама сходила в магазин.

– А я хіба не знаю, як ти втомлюєшся? Та й навіщо дитину по магазинах тягати? Ти подивися, яку сукню я внучці купила. Гарна?

– Дуже гарна. Куди ж ми всі ці сукні складатимемо? Вже шафа не зачиняється!

– Для дівчинки сукня зайвою ніколи не буває. Ну, хіба не так?

Галина Вікторівна дуже любила внучку, тож балувала її подарунками. Свекруха і до мене добре ставилася, попри те, що я була родом із села. Наречений познайомив нас, коли я була вже в положенні.

Незабаром зіграли весілля, хоча животик був чималий. До мене Галина Вікторівна завжди ставилася з повагою. Ми жили у її квартирі, оскільки вона була не проти.

Коли на світ Божий з’явилася донька, свекруха всі домашні справи звалила на себе. Малеча, слава Богу, була здорова, тому всі неприємності, пов’язані з цікавим положенням, минули швидко.

Галина Вікторівна у всьому підтримувала мене, та допомагала. Поки я лежала в лікарні, щодня навідувалася до мене. І ліки купувала, і з лікарями домовлялася, і не чекала подяки за свою допомогу.

Коли я виписалася з лікарні, почала оформляти документи. І тоді треба було розв’язувати питання з реєстрацією.

І що ви думаєте? Свекруха мені відмовила! Чоловік сам зареєструвати нас з донькою у квартирі не міг, адже він не був власником нерухомості.

Мені було прикро і неприємно. Тим більше мені реєстрація не потрібна — внучці б тільки. Без місцевої реєстрації стільки проблем буде, що Галина Вікторівна навіть не уявляє. Ну що їй, важко для коханої внучки, вона ж у ній душі не чує?

Я спробувала пояснити родичці, що це потрібно для оформлення допомоги, отримання місця у садочку, та обслуговування у місцевій поліклініці.

Якщо дитина не буде зареєстрована, навіть педіатр нас не прийме. Ну чи платно у приватній клініці. Я не маю наміру претендувати на квартиру – для мене це – чиста формальність.

– Я не звикла вірити на слово! Я не хочу реєструвати внучку, бо квартира в мене одна, а дружин у сина може бути багато! Тим більше, що одружилися ви по зальоту, і прожили разом всього нічого.

– Якщо ви за місяць захочете розлучитися, що я робитиму? Це зараз ти кажеш, що тобі квартира не потрібна, а потім спеціально мститимешся.

– Я вас не виганяю з житла, але з оформленням реєстрації нічим допомогти не можу. Хоча б років зо п’ять разом поживіть, а тоді можна буде обговорити цю тему.

Я не чекала від свекрухи такої підстави. Чоловік же з розумінням поставився, і не тиснув на Галину Вікторівну. Він вважає, що потрібно розраховувати на себе, і накопичувати на іпотеку, а без допомоги можна обійтися.

Навіщо мені за п’ять років, якщо донька у нас вже зараз є? Реєструвати її в селі? Таке собі задоволення!

Я все частіше думаю про розлучення. Може, я взагалі даремно вийшла заміж? Тепер, через якусь реєстрацію, може зруйнуватись родина.

Як ви вважаєте, це слушний привід для розлучення, чи потрібно чекати років зо п’ять? Маячня якась!