Я не можу спокійно говорити про те, що зробила моя свекруха. Річ у тім, що вона впустила нас пожити у квартирі, де колись жила її мати. Протягом кількох років житлоплощу було неможливо продати, оскільки її стан був дуже занедбаний.

Я не можу спокійно говорити про те, що зробила моя свекруха. Річ у тім, що вона впустила нас пожити у квартирі, де колись жила її мати. Протягом кількох років житлоплощу було неможливо продати, оскільки її стан був дуже занедбаний.

Ми з чоловіком витратили всі свої заощадження на ремонт квартири, а через кілька місяців свекруха вирішила здавати квартиру в оренду. Раніше я нічого не могла сказати поганого про свекруху.

Ми з нею спокійно спілкувалися, нічого не ділили та стосунків не з’ясовували. Вона виростила прекрасного сина з руками та головою. Ми з чоловіком жили окремо на орендованому житлі, обидва працювали, навіть трохи відкладали.

Тож нам гріх було скаржитися. Але потім чоловіку скоротили зарплату. Це сталося напередодні мого декрету. Ми зрозуміли, що грошей на оплату житла нам просто не вистачить. Тоді свекруха і внесла свою пропозицію.

Тамара Тимофіївна «згадала» про те, що має квартиру, яка дісталася їй від матері. Упродовж кількох років вона стояла в оголошеннях про продаж житла. Квартира знаходилася в хорошому районі, але свекруха не згадала про те, що вона потребує капітального ремонту.

Коли я вперше переступила поріг своїх «хором», то мало не зомліла від затхлого запаху і виду квартири. Шпалери як лахміття, подерта підлога, старі віконні рами та вбита сантехніка.

Добре, що чоловік у мене з руками. Він разом із друзями першого ж дня обідрав залишки шпалер, викинув лінолеум і закупив сантехніку. Щодня після роботи він упорядковував квартиру і, слава Богу, встиг до появи малюка. Ми в’їхали до свого оновленого житла за тиждень до того, як з’явився наш син.
Коли Тамара Тимофіївна вперше прийшла до нас у гості, то навіть сплеснула руками. Квартира стала світлішою, просторішою і кардинально відрізнялася від того стану, в якому вона була раніше.

Чесно кажучи, мене насторожило, що свекруха переглянула майже кожен кут житлоплощі. Вона не так цікавилася онуком, як перераховувала нововведення у квартирі. А за кілька місяців Тамара Тимофіївна прийшла до нас і заявила:

– Діти, все зараз дорожчає. Мені також гроші потрібні. Все-таки це – моя квартира та мій потенційний дохід. Давайте ви платитимете мені орендну плату, – район хороший: і парк, і магазин, і дитячий садок поруч.
Чоловік у цей час їв борщ і мало не запустив тарілку у власну матір.

– Ти взагалі думаєш, що кажеш? Ми тут ремонт затіяли, все змінили, а ти хочеш із нас оплату брати? Що ж ти грошей не дала на нову сантехніку чи шпалери? Взагалі-то я твій син, мамо, а в сусідній кімнаті спить твій онук! – Закричав чоловік.

Свекруха одразу зам’ялася, позадкувала до дверей, але свого рішення не змінила. Вже за тиждень ми з’їхали з бабусиної квартири на дачу до моїх батьків. Звичайно, там умови гірші, але принаймні ніхто не вимагає оплати за житло.

Чоловік дуже розлютився на свою матір. Перед тим, як з’їжджати, він знову покликав у гості друзів, і всі разом вони за кілька годин надали квартирі колишнього вигляду. Вони зривали шпалери, знімали сантехніку та відкручували нові вимикачі.

Після всіх маніпуляцій здавалося, що у квартирі стався землетрус. Ключі чоловік залишив у поштовій скриньці, і реакцію Тамари Тимофіївни на квартиру ми не побачили. Але вона не полінувалася і зателефонувала нам, щоб сказати, які ми невдячні люди.

Чоловік мовчки її вислухав, а потім відключився і додав матір до «чорного» списку. Він твердо вирішив більше не спілкуватися з Тамарою Тимофіївною та мені заборонив це робити. І я вважаю, що він цілком правий.