Я не можу зрозуміти, це далася взнаки образа або відкрилося моє справжнє ставлення до нього

З хлопцем живемо разом уже рік, до цього стільки ж зустрічалися. Мені 24 роки, йому 27. Дуже швидко стало зрозуміло, що людина моя і все складеться. Пропозиція переїхати до нього надійшла за кілька тижнів, але зовсім не здалася передчасною.

Періодично від нього були фрази про те, що у мене буде його прізвище, кілька разів питав, як я ставлюся до весілля (у значенні урочистості після реєстрації). Стороннім людям казав, що я його дружина. У розмовах зі мною називає нас сім’єю. Через це мені здавалося, що пропозиція близько, сприймала ці слова як натяки, хоча він нічого не обіцяв.

Нещодавно, я подумала, що якось довго він розмовляє вже про це. А кілька днів тому він переказував свій діалог із колегою, де вона запитала, чи не збирається він одружитися, а він їй відповів, що поки що ні. Йшлося не про це, можна сказати, так випадково згадав. Мене зачепили ці слова.

Я плакала і багато думала про це. Він взагалі серйозний, але, виходить, обманював мене цими натяками. Перебрала багато думок. Як на мене, так рік під одним дахом більш ніж достатньо, щоб зрозуміти, чи ти хочеш сім’ю з цією людиною. Зрозуміла, що потрібна розмова з ним, інакше мені не дізнатися про його наміри.

Вирішила навіть, що варто піти, нехай я люблю його, але якщо я хочу сім’ю, а він ні. Потім зрозуміла, що мені з ним зручно. Повертатися до матері я не хочу, на те є причини, сама оренду житла не потягну зовсім (молодий фахівець, зарплата поки що маленька).

Зараз, через кілька днів я відчуваю, що ніби не люблю його, ніби він тимчасовий варіант, поки я не здатна до самостійного життя. Уявила, що він зробить мені пропозицію і не відчуваю радості, лише сумніви. Здається, я не хочу заміж за нього.

Я не можу зрозуміти, це далася взнаки образа або відкрилося моє справжнє ставлення до нього. Якщо мене хвилювало питання офіційної реєстрації шлюбу, то зараз більше хвилює питання моїх власних почуттів. Не виходить зрозуміти саму себе і розкласти все по поличках.