Я не втомлююся дивуватися з поведінки сестри чоловіка! Все вона шукає привід, щоб мене якось зачепити, вкусити. Жінці скоро тридцять років, а поводиться, гірше за дитину

Подрузі залицяльник подарував парфуми. Їй аромат не сподобався, стояли вони на поличці, припадали пилом.

Через деякий час з залицяльником вона розлучилася, хотіла парфум викинути. Я її відмовила, духи фірмові, й зовсім не дешеві. Я запропонувала у неї їх викупити.

Довго сперечалися, вона хотіла просто так віддати, а мені совість не дозволила так просто взяти. У результаті, ми загуглили їхню вартість, подруга скинула сімдесят відсотків.

Я одразу віддала їй тисячу гривень, та забрала коробочку з парфумами. Гроші ми разом проїли в кафе.

Вдома поставила новий парфум на видне місце. Всі «старенькі» засунула трохи далі, бо була зачарована новим ароматом.

Чоловік, унюхавши новинку, поцікавився вартістю. Я йому чесно сказала, що сплатила за них тисячу гривень.

Умовчала, що в подруги купила: нема чого йому знати подробиці, що подарунок її колишнього залицяльника був нахабно проданий і проїдений.

Через кілька місяців ми зібралися у свекрух на її День народження. Там вся родина була: брат чоловіка з сім’єю, сестра свекрухи, племінниця свекра, та моя «улюблена» сестра чоловіка.

Сидимо всі за столом, сміємося, шуткуємо, спілкуємось. Зайшла мова про чесність, уже не пам’ятаю, з якого приводу. Сестра чоловіка на мене подивилася і голосно запитала:

– А якщо дружина бреше своєму чоловікові, чи чесно буде з мого боку сказати йому правду?

Думки розділилися, одразу пішло обговорення, дивлячись яка брехня, хтось згадав брехню на благо, хтось сказав, що нема чого лізти в чужі стосунки, а хтось був категоричним — так, чесним буде сказати чоловікові правду.

Мабуть, вона тільки цього й чекала:

– Не хотіла, але переконали, скажу, – вона тріумфально подивилася в мій бік. – Брате, твоя дружина тебе обдурила. Пам’ятаєш, я якось забігала, та побачила в неї нові парфуми?

– Вони мені сподобалися, і я в тебе ціну запитала? Ти сказав, що вона купила їх за тисячу гривень. Так ось, я була в магазині. Такі парфуми коштують щонайменше три тисячі!

За мене заступилася свекруха:

– Чому одразу обдурила? Може, вона має знижкову картку? Чи розпродаж був? Яка тобі різниця, хто, що, й за скільки купив?

Я була дуже приємно здивована заступництвом, сестра аж похмурніла після слів матері. Тему зам’яли, перейшли на щось інше, про парфуми всі забули.

Дорогою додому чоловік таки запитав, що там за нестикування з цінами. Я розповіла йому про подругу, що в неї купила. Він відразу заспокоївся.

Я поцікавилася, коли його сестра встигла побувати у нас вдома. Відповідь чоловіка викликала у мене подив, бо це було буквально через кілька днів після купівлі парфумів.

За ці кілька місяців чоловік бачився із сестрою чотири рази, і вона мовчала! Спеціально для свята, певне, компромат припасла! Розраховувала бучу підняти, та не вийшло!

Я не втомлююся дивуватися з її поведінки. Все вона шукає привід, щоб мене якось зачепити, вкусити. Жінці скоро тридцять років, а поводиться, гірше за дитину! Це ревнощі, заздрощі, чи елементарна дурість, як ви вважаєте?