Я ненавиділа рідного батька, він робив усе, щоб зіпсувати життя мені, та моїй дочці. Через нього нам доводилося винаймати житло, через нього постійно блокували мою карту, через нього я не могла нормально жити

Я ненавиділа рідного батька, він робив усе, щоб зіпсувати життя мені, та моїй дочці. Через нього нам доводилося винаймати житло, через нього постійно блокували мою карту, через нього я не могла нормально жити!

Мами немає вже п’ятнадцяти років. Її не стало, коли доньці було два роки. Ми жили всі разом у двокімнатній квартирі, в одній кімнаті ми з донькою, а в другій — мама з татом. Після трагедії я за законом успадкувала чверть квартири. Батько почав випивати.

Він недовго прожив на самоті, привів до будинку жінку. У них різниця у віці була майже тридцять років! Тридцять! Вона була молодша за мене! І заради цього стерво, батько нас вижив із квартири. Рідну шестирічну онучку він вигнав надвір!

Розмінюватися він не хотів, чверть квартири в нашій глушині ніхто б не купив, зате його дівка перевезла матір із села. Мати, яка молодша за мого батька! І ця, так звана майже теща батька, жила у нашій із донькою кімнаті.

Вони не сплачували за квартиру місяцями, компанії подавали до суду, мою картку одразу блокували, та списували гроші.

Я пояснювала, що не проживаю в тій квартирі, що там, крім батька, живуть ще дві жінки, що я не розумію, чому я повинна платити за цих людей? Але вони розводили руками — так годиться.

Батько працював, отримував пенсію, купив дівці машину, щоб вона його ночами по пляшку возила. Ну цілеспрямовано ж споювала його! Це будь-якому дурню зрозуміло! І добре, що споїла. Дякую їй!

Про квартиру він чути нічого не хотів. Вважав, що в мене взагалі немає жодних прав на неї. Його дівка, та її матуся, мали рацію, я — ні. Добре, що не одружився! Дуже добре!

Батька не стало. Коли я про це дізналася, то не змогла стримати подих полегшення. Якби мені колись хтось сказав, що я радітиму, коли тата не стане, я б не повірила. Але так сталося. За життя він зробив все, щоб я про нього не сумувала.

Мені дуже пощастило, що батько не одружився. Це навіть краще, ніж здобути щасливий лотерейний білет. Я відразу розігнала цих потвор, що мешкали у квартирі.

Дівка хапалася за живіт, брехала, що в положенні. Ага, як же, в положенні. Як думаєте, кого потім звинуватили, що вона дитину втратила? Я довела нещасну вдову!

Зараз, нарешті, у нас із донькою все добре. Я віддавала половину зарплатні, щоб винаймати житло. Зараз ми живемо вдома, де й мали жити.

Насамперед, я викинула все, що нагадувало про батька. Може, колись у мене був батько, але для мене він зник набагато раніше від дати, зазначеної у свідоцтві! Можливо мене люди осудять, але мені байдуже!