Я познайомилася з батьком моєї майбутньої дочки, коли мені було 25, а йому 27. Ми разом працювали. Я в цій компанії працювала всього два місяці. Коли колеги побачили нас разом, то вирішили попередити мене хто він такий

Розповіли вони мені про нього не найкращі історії, з яких було зрозуміло, що він бабій і постійні серйозні відносини йому не потрібні. Я скоротила з ним спілкування до мінімуму, але він наполегливо домагався моєї уваги: ​​квіти, подарунки, компліменти. Якось я вирішила поговорити з ним відверто і сказати все, що я про нього чула.

Він не став заперечувати, але запевнив мене, що це в минулому, що він змінився і хоче серйозних стосунків. Я людина добра й довірлива, я повірила йому. Ми почали спілкуватися ближче. І начебто все добре починалося. Весь вільний час ми проводили одне з одним, через пів року ми стали жити разом.

Він познайомився з моїми батьками, я з його. У нас були чудові стосунки, про таких можна було тільки мріяти, ми майже навіть не лаялися. Але через рік нашого спільного життя, я дізналася, що вагітна. І тут його як підмінили. Коли я повідомила йому це, він зрадів. Але через деякий час, я стала помічати як він змінився.

Він частіше став проводити час з друзями, зі мною став говорити грубо. Я вирішила поговорити з ним і він сказав мені, що любить мене, але дитину не хоче і якщо я не позбавлюся дитини, то він кине мене. У цей момент у мене все всередині перевернулося. Я не могла в це повірити. Він пішов з дому, повернувся через добу і запитав мене, що я вирішила.

Я спробувала поговорити з ним, але він наполягав далі. Тоді я зібрала свої речі та пішла жити до подруги. Місяців зо два я не могла прийти в себе. Я не знала як мені бути далі. Але потім я зрозуміла що потрібно жити далі. Я подзвонила батькам, вони живуть в іншому місті, розповіла їм все і ми прийняли рішення, що мені потрібно переїжджати до них.

Вагітність протікає добре, я була вже на шостому місяці. Я закінчила всі справи в цьому місті та поїхала до батьків. Тільки живучи з батьками, я стала потихеньку морально відновлюватися. Спасибі їм велике за підтримку. Я народила здорову дитину. По батькові дала інше.

Зараз донечці вже два роки, батьки мені з нею допомагають, у мене є хороша робота і я знову радію життю. Чоловіка у мене немає, але я поки й не хочу відносин, хочу пожити для себе і своєї дитини. За весь цей час він навіть жодного разу не подзвонив мені. Я пережила цей жахливий період мого життя і хочу побажати всім ніколи не опускати руки, навіть коли здається, що виходу із ситуації немає.