Я просто в шоці була. Про дружину він відповів, що вже 2 роки не любить її, що немає розуміння і живе з нею заради дітей. Після цієї зустрічі ми обмінялися номерами, але спілкувалися, як і раніше

На цей сайт потрапила випадково, хотіла тільки почитати.
Я з 17 років працюю на м’ясокомбінаті, формувальником (зараз мені 20). Я не скажу, що красива, але симпатична. Місяців 7 тому мені в соц. мережі додався хлопець, на сторінці тільки музика і статус про його любові до мене.

Мені спочатку було цікаво, що за шанувальник, але хлопець лише написав, що знає, чим я займаюся, де живу, що знає моїх сестер (у мене 3 сестри і все на м’ясокомбінаті працюємо на одній посаді).

Я почала думати на одного, з яким працювали на одному підприємстві, їздили в тренажерні зали, ну і ділилися секретами. Я запитала прямо, на що отримала негативну відповідь.

Шанувальник писав кожен день. Про себе написав, що одружений і є діти. На моє запитання, чого ще не вистачає, він відповів: «Розуміння». Ми спілкувалися на різні теми, по моїх проханнях написати про себе, все, що він відповідав, що спостерігає за мною давно, що любить. У підсумку ми спілкувалися.

Через 2 тижні він вирішив здатися. Коли я дізналася, хто він я не дихала, я не вірила своїм очам, коли читала. Я могла припустити будь-якого чоловіка з нашого підприємства, крім нього. Це був чоловік нашого старшого майстра, Тетяни (не знаю, як вона в житті, але з робочих про неї відгукувалися холодно). Про нього я знала, що звали його Сергій і приїжджав він до нас підробити зі своїми людьми і з начальством дружив.

Він почав просити зустрітися, але я тримала оборону. Я не вважала це правильним, але через тиждень він умовив мене.

Приїхав за мною з величезним букетом, ми заїхали в найближче кафе, і я задала питання, яке мене хвилювало найбільше: як він мене знайшов і головне – для чого? Його відповідь ошелешила: «Я на тебе дивлюся з першого дня, як ти прийшла працювати і ось тільки зважився відкритися, але не знав як.

Після випадково побачив, що сидиш в ФБ, в робочому графіку знайшов твоє прізвище і написав ».

Я просто в шоці була. Про дружину він відповів, що вже 2 роки не любить її, що немає розуміння і живе з нею заради дітей.

Після цієї зустрічі ми обмінялися номерами, але спілкувалися, як і раніше. Була вже зима, коли він подзвонив перший раз і попросив приїхати, пояснивши тим, що з Танею дуже посварилися і не в перший раз. Було приблизно годин десять вечора, коли Сергій приїхав.

Ми сиділи в його машині, говорили про ситуації, що склалася. На землі лежав сніг і пішов знову, такий лапастий. Вітру не було, і я запропонувала пограти в сніжки.

Ми валялися в снігу, вели себе, як маленькі дітки. Сіли в машину грітися, я зняла пуховик, джинси виявилися мокрі. Я не помітила, як вже 2 години ночі. Але ще більше я не помітила, як ми почали цілуватися. Ось з початку грудня ми почали зустрічатися.

А в лютому він прямо налаштувався йти від сім’ї. Я твердо вирішила, що відводити з родини Сергія не буду. Таня дізналася про все в день, коли Сергій зібрався від неї йти. У нас була розмова, правда чи не так все це. Я розповіла правду, але не сказала, що Сергій не хоче з нею жити. Після розмови я мало що розуміла, Сергій просив пробачення, казав, що любить мене, що все зробить, щоб я була з ним. Я не відповідала на дзвінки, повідомлення, а він частенько після роботи чекав мене біля будинку.

У відпустку я пішла 6 лютого, він писав багато і кожен день, йому розповіли, що звільнилася і багато бруду. Я перший раз відповіла, що він з цього приводу думає, його слова були такими: «Я вірю тобі і люблю тебе». Ми знову почали листуватися, Таня знову дізналася і видала свій ультиматум: якщо Сергій від неї піде, тоді звільнять без оплати моїх рідних. Ми хвилювалися, Сергій говорив з одним із начальників, але той до пуття нічого не відповів.

Через пару днів ми дізналися, що все це не правда, але вирішили почекати. Я хотіла звільнитися, але технолог не відпустив, в кінці березня знову підняла це питання, і мене, нарешті, звільнили. Через пару днів Сергій зняв кімнату, ми почали жити разом. Спочатку він працював один, так як я не могла знайти своє місце, а вже через місяць я працювала по своїй спеціальності. Сергій за весь цей час хвилювався за хлопчиків – старшому 16, молодшому 13, але на щастя все налагодилося. З дітьми він спілкується, старшому оплатив всі курси комп’ютерної академії, перший місяць навчання. Молодшому – футбольні тренування, форми, гри.

Зараз ми вже півроку як живемо разом, по роботі переїхали до Львова. Дітей і маму свою дуже любить і всіляко їй допомагає.
Мені нічого не потрібно, просто крім моїх рідних ніхто не знає правди, ось і захотілося виговоритися.