Для нас з чоловіком ніколи не стояло квартирне питання. У нього була своя квартира, мені ж залишилася двійка від бабусі та дідуся. Він жив окремо від батьків, і після весілля ми стали жити в нього, мою квартиру почали здавати.
Стосунки з його батьками були на рівні “чай раз на тиждень”. Вони не втручалися в наше життя, ми не сунулися до них зі своїм статутом. Всіх все влаштовувало, і все було гаразд.
Все пішло порохом після того, як у свекра з’явився біс у ребрі, і він поїхав на південь. Зрозуміло, що коли тобі за шістдесят і від тебе їде людина, з якою ти прожила тридцять років свого життя, це дуже важко. Ми підтримували свекруху, як могли, але вона чи то через вік, чи то після пережитого стресу стала страждати на дефіцит уваги.
Почалося все з прохання, щоб чоловік залишався у неї ночувати. Спочатку я поставилася до цього з розумінням, не десь ночує, а у мами своєї. Потім це перейшло всі межі і вона хотіла, щоб чоловік ночував у неї чотири дні на тиждень. Чоловік став відмовлятися, і у відповідь почалися істерики.
І тут я припустилася помилки: запропонувала їй приїжджати до нас вдень. Я розраховувала на два-три візити на тиждень, але вона почала їздити щодня. Щодня о восьмій ранку вона була у нас і залишалася до чотирьох. Якщо в нас були якісь справи, вона все одно залишалася і чекала нас.
Неможливо було робити щось по дому, все критикувалося. Причому у формі «що ж ти дурненька така, давай навчу як треба, мій синочок звик до іншого», хоча мого чоловіка абсолютно все влаштовує у нашому побуті. Потім почалося поступове захоплення квартири.
Спочатку це були дрібниці типу “я свою улюблену чашку принесла”, потім стали з’являтися верхній одяг та речі. Останньою краплею стало виявлення її засобів гігієни у ванній, мої ж я знайшла скромно стояли під ванною.
Оскільки свекор поїхав у невідомому напрямку, то обміняти чи продати їхню квартиру не було можливим. Тому ми стали її здавати, а мою обміняли на квартиру в сусідньому будинку. Свекруха була переселена і тепер ми вже ходимо до неї. У нас же в під’їзді новий замок і ми постійно забуваємо зробити ще один ключ.
Що Валентина потрапить у таку ситуацію, вона й уявити не могла. Коли вона виходила заміж…
Тоня довго сумнівалася, чи варто виходити заміж вдруге. Їй було вже п'ятдесят, і думка про…
Жовтневе листя повільно кружляло за вікном, вкриваючи двір жовтим килимом. Оксана накривала на стіл, готуючись…
Марія та Григорій дивилися серіал. Григорій, як дуже часто бувало, вже засинав, а його дружина…
- Син, кажеш? А де ж ти був, сину, коли батько твій тебе потребував? Де…
Аріна обожнювала свою однокімнатну квартиру з великою суміщеною кухнею-вітальнею. Простора кімната з панорамними вікнами заливалася…