Я щиро здивувалась, коли колишній погодився купити синові монітор! Чекала каверзи, і вона трапилась

Минулого року, до початку навчального року мої батьки вирішили подарувати Максимові комп’ютер. Привезли системний блок, тато сам його зібрав, решту треба було докуповувати.

– Максе, ми після відпустки, потерпи до наступного місяця, — звернулася я до сина.

Мишку, клавіатуру та колонки він знайшов в інтернеті сам, а монітор ми підібрали разом. Вибрали, прицінилися, щоб знати, скільки грошей буде потрібно.

Фінанси співали романси після двох тижнів на морі, а кредитку чіпати не хотілося, вона в мене на чорний день лежить. Без монітора, та решти дрібниць, нічого б за місяць не сталося..

Синові не терпілося, тож він подзвонив батькові. Ми зі Стьопою давно розлучені, Максимові три роки було, коли сім’я розпалася.

Під час декрету колишній чоловік показав себе у всій красі, я стільки нового про нього дізналася, чого не зрозуміла за попередні чотири роки знайомства.

Він ще грати почав. Якщо чесно сказати, то мені на гігієну йому було шкода грошей, а на лотерейні білети — ні.

Я, як дурна, чекала, коли повернеться той дбайливий і люблячий Степан, якого я колись покохала. Зрозумівши, що чудес не буває, подала на розлучення, та відрахування аліментів.

– У вихідні поїдемо з татом за монітором! — радісно сказав син.

Новий монітор був куплений, але Максим із татом після магазину поїхали до тата додому. Степан поставив собі новий монітор, синові віддав старий. Максим і цьому був радий!

У червні ми з Максом їздили у відпустку, на початку липня батьки привезли системний блок, за кілька днів Степан віддав Максу монітор. Почався серпень, збори до школи.

– На мене не розраховуйте, я купив синові монітор! — заявив батько.

Я йому не дзвонила, він сам мені зателефонував. Від нього завжди допомоги, як від козла молока. Я щиро здивувалась, коли він погодився купити синові монітор!

Коли був відданий старий, здивування минуло — чекала каверзи, вона трапилася. Нагадала колишньому чоловікові, що монітор він купив собі, а не синові!

Синові віддав старий, це не можна назвати покупкою, це не є приводом для гордості.
– Ти йому взагалі жодного монітора не купила, — спробував наїхати колишній чоловік.

– Купила б, якби не море! Максим два тижні в морі купався, та засмагав! А що для сина ти зробив? Віддав непотрібну річ? Допомоги, кажеш, не буде? Не треба! Самі впораємося!

Зібрала Макса до школи, відправила.

До середини вересня, відданий Степаном монітор, перестав працювати. Просто перестав вмикатися, ні на що не реагував. З’їздили із сином, купили новий великий монітор.

– Дякую, мамо! Ти крутіша, ніж тато, — обійняв мене Макс.

Ближче до Нового року, моя мама, яка поспілкувалася з мамою Степана, поділилася приколом:
– Матері сказав, що не купуватиме Максимові подарунок на Новий рік. Знаєш, чому?

– Знаю, — усміхнулася я, — бо влітку він «купив» Максу монітор.
– Правильно. Ти йому казала, що його подачка з панського плеча згоріла?

– Ні. Не хочу з ним розмовляти. Макс теж не говорив, Степан йому з літа не дзвонив.

Щось мені підказує, що Максим не отримає подарунок на день народження, який буде у лютому. І взагалі, «придбаний для сина монітор» стане героєм усіх відмазок Степана, аж до повноліття Макса!

Зручно: один раз сам собі щось вигадав і все життя потім козиряєш! Навіть шкода, що я так не вмію!

Уже скільки часу пройшло, знову сина до школи збираю, а у батька одна відповідь: “я ж йому колись…” Як вважаєте, це нормальна відповідь батька? Чи я чогось не розумію?