– Я сплатила рахунок за нашу другу вечерю заздалегідь. Щоправда, я не впевнена, що зможу повечеряти з тобою. Але я заплатила за двох осіб. За тебе та за твою дружину. Навряд чи я колись зможу пояснити тобі, що для мене означала та вечеря на двох, на яку ти мене запросив: Мій сину, я люблю тебе

Якось, після 12 років спільного життя моя дружина побажала, щоб я запросив іншу жінку на вечерю і в кіно.

Вона сказала мені:

– Я люблю тебе, але знаю, що й інша жінка любить тебе, і хотіла б з тобою провести час.

Інша жінка, якій моя дружина просила приділити увагу, була моєю мамою. Вона була вдовою вже протягом 19 років. Але оскільки моя робота і троє дітей вимагали від мене всіх моїх сил, я міг відвідувати її лише зрідка.

Того вечора я подзвонив їй, щоб запросити її на вечерю та в кіно.

– Що трапилося? Все гаразд? — одразу спитала вона.

Моя мама — із того типу жінок, які одразу налаштовуються на погані новини, якщо телефон дзвонить пізно.

– Я подумав, що тобі буде приємно провести зі мною час – відповів я.

Вона замислилася на секунду, потім сказала:

– Я дуже хочу цього.

У п’ятницю після роботи я їхав за нею і трохи нервував. Коли моя машина пригальмувала біля її будинку, я побачив її, вона стояла у дверях і я помітив, що вона, схоже, теж трохи хвилювалася.

Вона стояла у дверях будинку, накинувши пальто на плечі. Її волосся було закручено в локони, і вона була в сукні, яку вона купила на святкування останньої річниці свого весілля.

– Я сказала своїм друзям, що мій син сьогодні проведе зі мною вечір у ресторані, і вони залишилися під глибоким враженням, – сказала вона, сідаючи в машину.

Ми поїхали до ресторану. Хоча не розкішний, але дуже гарний та затишний. Моя мама взяла мене під руку і йшла так, наче вона була першою леді.

Коли ми сіли за столик, мені довелося читати їй меню. Очі матері тепер могли розрізняти лише великий шрифт.

Дочитавши до середини, я підняв очі та побачив, що моя мама сиділа, дивлячись на мене, і ностальгійна посмішка грала на її губах.

– Раніше, коли ти був маленький, всі меню я читала, – сказала вона.

– Значить, настав час, коли треба платити за послугу, — відповів я.

За вечерею у нас вийшла дуже хороша розмова. Начебто нічого особливого. Ми просто ділилися останніми подіями у нашому житті. Але ми так захопилися, що запізнилися у кіно.

Коли я привіз її додому, вона сказала:

– Я ще раз хочу поїхати з тобою в ресторан. Тільки на цей раз я запрошую тебе.

Я погодився.

– Як минув ваш вечір? – Запитала мене дружина, коли я повернувся додому.

– Дуже добре. Набагато краще, ніж я собі його уявляв, – відповів я.

Через кілька днів моєї мами не стало від інфаркту.

Це сталося так раптово, що я не мав жодного шансу щось для неї зробити.
А ще через кілька днів я отримав конверт із квитанцією про оплату з того ресторану, в якому ми з мамою вечеряли.

До квитанції додавалася записка:

– Я сплатила рахунок за нашу другу вечерю заздалегідь. Щоправда, я не впевнена, що зможу повечеряти з тобою. Але я заплатила за двох осіб. За тебе та за твою дружину. Навряд чи я колись зможу пояснити тобі, що для мене означала та вечеря на двох, на яку ти мене запросив: Мій сину, я люблю тебе.

… Бережіть своїх батьків! Вони єдині, хто щиро радіє вашим успіхам та переживають за ваші невдачі. Проводьте з ними час якомога частіше, ніж це можливо, адже день, коли їх не стане, настане зовсім несподівано.

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?