– Я вам будинок, – ви брату гроші на квартиру! – Пропонувала мати “вдалий” варіант…

Олег та Яна обирали будинок. Семирічна Ганнуся тішилася, що скоро в неї буде окрема кімната з гарними шпалерами, новими меблями, а не ліжко за ширмою. А найголовніше – їй обіцяли собаку.

В однокімнатній квартирі стало дуже тісно. Олег та Яна хотіли обов’язково будинок, накопичували на перший внесок, добре, що за орендовану квартиру платили небагато. Господарям було важливіше мати порядних мешканців, аніж велику оплату.

Купівлю будинку планували приблизно через два роки, але допомогли батьки Олега та його ж дід.

– Віддавати не треба. – сказав дід. – Мені вже ні до чого гроші. На новосілля покличте, чарку наллєте, мені й добре.

З їхніми грошима вистачало на будинок, і в іпотеку не треба залазити. Сім’я раділа та обирала. Два будинки подивилися, але не влаштувала віддаленість від міста. Треба було з’їздити ще на два об’єкти.

***

Мати Яни зателефонувала у п’ятницю.

– Треба поговорити, розмова не телефонна. Я приїду завтра.

– Завтра нас не буде, у нас справи.

– У мене також справи. Ваші справи зачекають, тим більше, це пов’язано з вашими. Все вирішимо.

– Мамо, у нас призначено зустріч!

– Скажи, що обійдемося. Все вирішиться, я ж сказала.

– Ні, мамо. У тебе буде час до десятої ранку. Встигнеш?

– Сподіваюся.

Мати приїхала о сьомій ранку. Яна ще очі не встигла відкрити, як пролунав дзвінок у двері.

– Мамо, ти дуже рано!

– До десятої. Ти ж сама казала.

Яна ввімкнула чайник, почала накривати на стіл. Олег вийшов із кімнати.

– Які у нас ранні гості! Здрастуйте, Юліє Володимирівно. Яна сказала, що ви приїдете, але так рано ми не чекали.

– Я б і з дочкою поговорила, ти можеш спати.

– Я вже виспався, так що не вийде від мене позбутися. Будемо снідати.

– Гаразд. Почну одразу. Ви ж хотіли купити будинок, а я прийшла до вас із пропозицією. У мене ж є будинок. Ти, Яна, там навіть була.

– Була? І як він виглядає?

– Це будинок моєї бабусі. Від міста недалеко, село невелике.

– Там же Ігор живе.

– Ігор переїжджає в місто. У них все складно з дружиною, не подобається їй сільське життя.

– А житиме де? В них же двоє дітей. Орендуватиме?

– Візьмуть іпотеку.

– Молодці. Я рада за них.

– Ось і правильно. Ось і молодець. Значить, будинок буде вам.

– Ні, мамо, ми знайшли собі хату.

– Знайшли вони! Навіщо віддавати гроші чужим людям, а тут гроші на користь сім’ї й будинок залишиться, як сімейне гніздо.

– Стривай, я не розумію. Ти хочеш продати нам будинок?

– Так! Ви ж збирали на перший внесок. Ви купуєте цей будинок, а гроші йдуть на перший внесок за іпотекою твого брата. Всі у виграші!

– Ігор жив у будинку, але не купував його у тебе, а ми маємо купити? Нам він не потрібен, це далеко від міста, та й сам будинок потребує величезного ремонту. Ігор же там нічого не робив,

– Та я недорого і прошу. Вам же краще, зараз все дорого, а тут кредит не потрібен. Згодом і ремонт зробите. Скільки зібрали, стільки й візьму. Інші – віддасте пізніше. Можете вважати це безвідсотковим кредитом.

– Ні, мамо, будинок твій нам не потрібний, ми вже знайшли.

– Як це не потрібний? Про брата ти подумала? Добре, що я рано прийшла. Ти не розумієш нічого! Скільки разів пояснювати? Ви ж будинок хочете, чим це не будинок? Я вам будинок, – ви Ігорю гроші.

– Мені він й безплатно не треба. У нас є гроші, і ми купимо будинок, який нам треба, й де треба.

– Ні, Юліє Володимирівно, ми купимо хороший будинок, у зручному для нас місці. Ви, звичайно, добре все придумали, тільки для нас це не вигідно. У вашій голові лише допомога Ігорю!

– Я думаю про всіх!

– Так, справді, ви думаєте про всіх. У нас вас цікавлять лише гроші. Залишилося пів години, ви нас не переконали.

Мати Яни пішла, але не припинила писати повідомлення. Яна не читала. Вони оглянули перший будинок, потім другий. Обидва були гарні, тільки з одним будинком був подарунок.

Подарунок чи навантаження? Молодий пес сидів на ланцюгу і чекав на нових господарів. Він сподобався Ані, втім, і вона йому теж.

Вибір припав на будинок  з Трифоном.

– Цікаве ім’я.

– Прізвисько, дочко. У собак буває прізвисько.

– Нехай буде просто Тріф.

– Він ще молодий, можеш придумати йому інше прізвисько.

– Я подумаю.

Трифон так і лишився Трифоном.

***

На новосіллі було весело. Дід хильнув свою чарочку, батьки Олега раділи вдалій купівлі сина та невістки. Ганнуся постійно годувала Трифона, а він весело виляв хвостом.

Все здійснилося. Ганнуся мала свою окрему кімнату. Велика кухня та світла веранда, як хотіла Яна. Олег радів саду, майже, як у діда.

Невдоволена була лише мати Яни. Вона дізналася, що будинок придбали без кредиту, тож грошей було багато.

Ігор залишився жити у старому будинку. Довелося матері продати будинок, зовсім дешево. Село старе, будинок ремонту вимагав, а Ігорьок квартиру хотів.

Абияк вистачило на перший внесок, тільки іпотеку не схвалили. Гроші пішли, квартири нема, будинка немає. Ігор не довго жив у місті, повернувся до матері без дітей та дружини.

Мати вважає, що тепер Яна мусить допомогти братові. Бо у нього робота погана, зарплата маленька, квартири немає, а мати допомогти вже нічим не може…

А ви що скажете про план матері? Вона слушно міркувала? Залишайте свої думки в коментарях. ставте вподобайки!