Я вважаю зятя лицеміром: любиш чистоту – займайся нею сам, а не перекладай на плечі іншої людини

Зять – любитель чистоти, мені здається, у нього це ідея фікс, на межі розладу. Знала схожих людей, але вони принаймні собі спокійно жити не давали, самостійно все мили, протирали, дезінфікували.

А зятю треба, щоб було чисто, але чужими ручками!

Квартира трикімнатна, у мене єдина дочка, тож все їй залишиться. Зять без житла. Коли вони вирішили зробити наступний крок і разом жити, то я дочці сказала, що вони можуть жити в мене, до них я не лізтиму.

Якось дочка запросила свого залицяльника у гості, щоб нормально познайомитися, поспілкуватися, та обговорити спільне життя.

Він спочатку був згоден, а до туалету сходив, вийшов і відмовився. Дочка потім шепнула, що унітаз у нас йому не сподобався, надто брудний.

Унітаз був швидше старим, з тріщинами, місцями пожовклий від часу. Але якщо така дрібниця людину не влаштувала, то це навіть на краще — точно не вжилися б.

Зняли вони квартиру, пропозицій двадцять ретельно розглянули, припускаю, що було обрано найчистішу.

Дочка з’їхала, але почалися мені дзвінки: підлогу треба щодня мити, посуд насухо протирати, щоб з нього в сушарку не капало.

Ще раковину після використання теж треба насухо протирати, у взутті далі килимка біля порога ні-ні… І це все мала робити моя дочка, щоб її майбутнього чоловіка нічого не дратувало!

– Дай ганчірку, хай сам все робить, коли йому треба, — порадила дочці.

Дочка порадою скористалася, у результаті вони мало не розбіглися. Дочка погодилася на подальше життя з ним, прийнявши чужі умови. Її вибір,- їй жити!

Одружилися, дитина з’явилася, ніби на квартиру збирають, а поки житло продовжують винаймати. У мене брудно, це за мірками зятя, тож навіть економія на оренді житла його не цікавить.

Дочка з немовлям на руках вилизує квартиру, та підробляє. Якщо часу не було краплі з раковини витерти — одразу скандал. Так і мешкають!

Щось мені підказує, що рано чи пізно дочка зрозуміє, що не зобов’язана брати на себе зайві турботи через тарганів у чужій голові!

І залишиться зять один, у срачі, який так його бісить. Точно в срачі, бо сам робити нічого не хоче! Може, до матері повернеться, яка з радістю все намиватиме, аби синочку було комфортно.

Хвилююся за дочку, за її здоров’я. Їй зараз відпочивати треба більше, себе берегти, малюка берегти, а вона забаганки зятя виконує.

Я вважаю зятя лицеміром: любиш чистоту – займайся нею сам, а не перекладай на плечі іншої людини.

У мене новий унітаз, білий, гарний, ціна питання невелика, а зять, як був ненормальним, таким і лишився! Мені здається, це в нього хвороба така! До лікаря б його! Слушно я міркую?