Я запропонувала одружити наших дітей після того, як Машці виповниться 16 років. Закохані з радістю прийняли таку пропозицію, а мама Машки та мій чоловік проти категорично. Чоловік каже, що нехай спочатку син сходить в армію, а потім весілля, якщо дівчина його дочекається. А мати дівчини каже, що не раніше 18 років віддасть її заміж, тому, що зараз вона ще дурна і не знає, що творить

Моєму синові 19 років, він познайомився з милою, добропорядною і дуже господарською дівчиною. Хоч їй і всього лише 15 років, вона вміє добре готувати й незамінна помічниця для своєї мами. Навчається на 4 і 5, не має поганих звичок, вечорами вдома. У неї та сина зародилися взаємні, трепетні, чудові почуття. Син пише їй вірші, вони годинами сидять на телефоні.

Мама дівчинки побоюється ранніх близьких відносин і вагітності, але заборонити зустрічатися їм не може. Дівчинка сильно страждає в розлуці. Я запропонувала одружити їх після того, як дівчині виповниться 16 років. І нехай живуть разом, але вживають запобіжних засобів. Тому що ще самі діти, нехай нагуляються, навчаться, грошей зароблять, в подорожі з’їздять, притруться одне до одного, а вже потім діти.

Вважаю, що у них багато шансів створити міцну сім’ю. Адже щирі почуття, юнацький максималізм, романтизм, чисті душі й помисли, так само віра в силу кохання допоможуть їм в цьому.

Закохані з радістю прийняли таку пропозицію, а мама дівчинки та мій чоловік проти категорично. Чоловік каже, що нехай спочатку син сходить в армію, а потім весілля, якщо дівчина його дочекається. А мати дівчини каже, що не раніше 18 років віддасть її заміж, тому, що зараз вона ще дурна і не знає, що творить.

Бабуся дівчинки взагалі закотила істерику, і грозиться посадити мого сина до в’язниці за розбещення.Близькості у закоханих не було, вони хочуть після весілля. Але дівчина налаштована настільки рішуче, що сказала моєму синові, якщо їй батьки не дадуть згоди вийти заміж в 16 років, вона буде жити з ним у цивільному шлюбі.

Цивільного шлюбу не припускаю я і мама дівчинки. Я побоююся неадекватної бабусі – засудить сина. А мати дівчини не хоче, що б її дочку вважали легковажною. Але водночас не згодна вона на шлюб дочки в 16 років.

Я вважаю, що моя пропозиція найкращий вихід із ситуації. Але суспільство не сприймає такого, всі родичі й знайомі хором говорять, що рано, що через рік розбіжаться, нехай поживуть спочатку разом пів року, а вже потім одружуються.

Ось сиджу і думаю, як же прогнило суспільство! Зараз готові закльовувати за ранній шлюб і вагітність, а цивільний шлюб це норма! Зараз заведено одружуватися пізно, після декількох цивільних шлюбів та венеричних захворювань, але зате нагулятися потрібно. А потім не можуть мати дітей або розходяться, тому що не готові прощати й прогинатися, бо звикли жити вільно.

Підсумок: знецінення сім’ї й кохання, розлучення, матері-одиначки, аліменти та інші «радощі». Світ божеволіє і ми разом з ним. Схаменіться, люди! Ми настільки зачерствіли, забігали в пошуках матеріального, що готові затоптати всі моральні цінності. Адже сім’я – осередок суспільства, не буде сім’ї – не буде суспільства. А без кохання взагалі життя неможливе!