– Я завжди говорю правду! А ви просто лицеміри! Думаєте одне, а кажете інше? – Репетувала сестра

До дня народження Максима – чоловіка Тамари – було ще два тижні, але вона вирішила не відкладати покупку подарунка на останні дні й після роботи вирушила в торговий центр.

Жодних ідей у ​​неї поки не було. Максимові виповнилося тридцять два, він був захоплений роботою. Хобі у нього було – риболовля, але в вудках та спінінгах Тамара не розумілася, тому відразу вирішила, що з цим не зв’язуватиметься.

– Може, вибрати симпатичний пуловер? – Подумала вона, оглядаючи різноманітність, виставлену у відділі чоловічого одягу. – Ні, пуловер мати Максима подарувала йому на Новий рік.

Вона зазирнула до галантереї: «Рукавички? Шкіряний ремінь? Портмоне?»

Так, вона мала пройти складний квест на тему: «Що подарувати чоловікові, у якого все є»?

Звичайно, Макс не відмовився б від Ленд Крузера, але у Тамари не було пари зайвих мільйонів. Подумавши про це, вона згадала старий тост, який так любив її батько:

– Є бажання купити автомобіль, але не маю змоги. Є можливість купити велосипед, але не маю бажання. Тож піднімемо келихи за те, щоб наші можливості завжди збігалися з нашими бажаннями.

Обійшовши ще кілька відділів і так нічого і не обравши, Тамара вирішила, що завтра порадиться з Риммою Петрівною – у неї, окрім чоловіка, є ще двоє дорослих синів. Може, вона щось підкаже.

Коли Тамара повернулася додому, Максим уже прийшов із роботи й навіть встиг приготувати вечерю. А після того, як вони поїли, чоловік сказав:

– Томо, я хотів би поговорити з тобою про мій день народження.

– Слухаю. Ти передумав відзначати вдома? Може, запросимо всіх в ресторан? – Запитала вона.

– Ні. Краще вдома. Я допоможу тобі приготувати, а дещо взагалі можна буде замовити, щоб не морочитися, – сказав Максим.

– Я про гостей. Загалом я не хочу запрошувати Світлану. Ти ж пам’ятаєш, що було минулого разу, коли вона прийшла до нас на новосілля.

Тамара не стала питати, чому чоловік не бажає бачити на своєму святі її молодшу сестру. Вона й сама цього не хотіла.

Між ними була різниця всього в три роки, але Світлана у свої двадцять п’ять років поводилася, наче розпещена дитина.

Це було б ще нічого, але, крім усього іншого, дівчина була страшенно нетактовна.

Тамара все життя страждала від такої поведінки молодшої сестри. Якось, коли Томі було тринадцять років, молодша сестра витягла в неї з шухляди столу особистий щоденник і розважала своїх подружок, зачитуючи особисте.

У відповідь на обурення Тамари Світлана мило посміхнулася:

– Що такого страшного я зробила? Можна подумати, що там у тебе якісь важливі таємниці записані!

Звичайно, після цього старша сестра вже ніяких щоденників не вела і взагалі намагалася, щоб Світлана якнайменше знала про неї, наскільки це було можливо – адже вони жили в одній квартирі та ділили одну кімнату.

Згодом Світлана не раз ставила сестру в ніякове становище. При цьому коли їй намагалися пояснити, що не варто вибовтувати все, що знаєш, дівчина відповідала:

– Я завжди говорю правду! А ви просто лицеміри! Думаєте одне, а кажете інше. Ось ти, наприклад, не хочеш зустрічатися з Вітькою Пономарьовим.

– І я чудово розумію, чому: у нього і батько, і мати – любителі у склянку заглядати, і живуть вони у шістьох у двокімнатній квартирі, яка сто років ремонту не бачила.

– Та й сам Вітя у житті від сили дві книги прочитав, як то кажуть, «одну товсту, іншу – зелену». Але ти так і скажи йому, а не кажи, що тобі зараз не до особистого життя, бо головне у твоєму житті – навчання. Нехай знає своє місце.

У свій час Світлана жила в Києві – розраховувала влаштуватися там назавжди, але щось у неї не вийшло, і дівчина повернулася до батьків.

– Ти ж пам’ятаєш, що було минулого разу? – Запитав Максим. – Коли я Валерку запрошував, він поцікавився, чи буде серед гостей ексцентрична родичка моєї дружини.

Справді, минулого разу вийшло погано. Пів року тому Тамара та Максим купили нову квартиру. Новосілля вирішили відзначити двічі: один раз із друзями, другий – із ріднею.

Світлану запросили разом з батьками. Але вона, заявивши, що їй «зі старими» сидіти не цікаво, з’явилася того дня, коли господарі запросили друзів.

Пояснити сестрі, що сьогодні її не чекали, Тамарі не вдалося – Світлана одразу пройшла в кімнату і сіла за стіл.

Весь час застілля рот у неї не закривався: вона робила зауваження сестрі з приводу приготовлених страв, переривала гостей, розповідала анекдоти, привертаючи до себе увагу.

Найбільше від неї дісталося дружині Валерія – Аніті. Побачивши, що молода жінка п’є лише сік та воду, Світлана причепилась до неї.

– А ти чому не п’єш? В положенні, чи що?

– Світлана, що за нетактовні питання? – відповіла Аніта.

– А що тут такого? Так і скажи: «В положенні». Що приховувати?

Дізнавшись, що в іншої пари двоє малюків, Світлана і тут висловила свою думку:

– Не розумію людей, які заводять купу дітей. Народжують, а потім вимагають від держави різної допомоги.

– Світлана, а яка ваша справа, скільки у нас дітей? Ми що – у вас у борг просили? – Обложив дівчину Андрій.

– А хіба я не маю права свою думку висловити? – Запитала Світлана.

– Маєте, але лише тоді, коли вас про це попросять, – підтримала Андрія Віра – його дружина.

Загалом, коли Світлану нарешті вдалося виставити із квартири, всі зітхнули вільно.

Зрозуміло, що гості, отримавши запрошення на день народження Максима, цікавилися, чи там буде Світлана.

А вона збиралася прийти. Цього разу Тамара та Максим планували зібрати всіх разом: батьків з обох боків, та близьких друзів – Віру з Андрієм та Валеру з Анітою. Всі вони були між собою знайомі й вже неодноразово зустрічалися на святах.

– Тома, я боюся, що, якщо Світлана знову почне «фестивалити», до нас більше взагалі ніхто ніколи не прийде, – сказав Максим. – Я хочу своє свято відзначити спокійно, а не в очікуванні того, що ще викине твоя сестра.

– А що робити? – Запитала Тамара.

– Не знаю. Поговори з батьками. Нехай вони без неї приходять.

За тиждень до свята Тамара заїхала до батьків.

– А ми на тебе сьогодні не чекали, – сказала мама. – Щось трапилося?

– Поки не трапилося, але може, – відповіла дочка. – Загалом, мамо, я приїхала, щоб сказати, що ми запрошуємо на день народження Максима лише вас із татом. Без Світлани.

Звісно, ​​Світлана обурилася:

– Чому це мене не запрошуєте?

– Ти вважаєш, що треба завжди говорити правду, отож: ми не запрошуємо тебе, бо хочемо, щоб наше свято пройшло у дружній атмосфері, щоб ніхто не псував настрій нашим гостям, – відповіла Тамара.

– А чим це я псую вам настрій?

– Своєю невихованістю та нетактовністю. Тим, що лізеш до людей зі своєю думкою, яка нікому не цікава! Недоречними жартами та непристойними анекдотами. Загалом цього разу ми тебе не чекаємо.

Наступного дня мама зателефонувала Тамарі:

– Томо, я поговорила зі Світланою. Мені здається, що вона мене зрозуміла. Може, ви все-таки запросите її?

– Мамо, вибач, але я слабко вірю, що Світлана зрозуміла все після цієї розмови. Хіба мало ми з нею раніше розмовляли й ви, і я? Сенсу не було.

– Ось коли я на наших суто сімейних святах побачу, що вона хоча б намагається змінитись, тоді – так. А зараз я не хочу ризикувати та псувати чоловікові свято.

На день народження Максима не прийшли ні батьки Тамари, ні Світлана.

Тесть зателефонував Максимові, привітав його та вибачився, що вони прийти не зможуть:

– Наталя Сергіївна сьогодні не дуже добре почувається, ми вирішили залишитися вдома, – сказав він.

Звісно, Тамара з Максимом відсвяткували день народження пристойно, без ніякових ситуацій, але відносини з батьками Тамари були зіпсовані.

Ну що вдієш, якщо дорослі люди не розуміють, що “накосячили” з вихованням меншенької! Краще ж, щоб всі інші були винні, а вони, – чисті та пухнасті.

Це їх рішення, тож повзати в ногах та вимолювати прощення за правду, ніхто не збирається. Час покаже, хто є хто. Але може бути пізно…

Як би ви вчинили в цій ситуації? Чи засуджуєте вчинок подружжя? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.