Я зрадила чоловіку якого не кохаю

Я заміжня майже чотири роки за чоловіком, з яким разом майже 10 років (нам обом по 27). І мені завжди здавалося, що я ніколи не любила свого чоловіка.

На початку наших відносин він дуже довго мене домагався, і я, врешті-решт, відповіла йому на його залицяння згодою. Хочу також зауважити, що це сталося не без зусиль людей, які мене в той час оточували (друзі, батьки, знайомі). Всі постійно твердили мені, який мій нинішній чоловік чудовий, розумний, а головне, що він мене дуже сильно любить, при цьому вказуючи на мій запальний характер і роблячи акцент на моє невміння вести себе в суспільстві.

Ніхто не вірив в мою здатність самостійно зробити кар’єру і гідно себе забезпечувати без чоловічої підтримки.
Не дивлячись на те, що мій чоловік дійсно людина дуже хороша і розума, вын добився великих успіхів в кар’єрі і забезпечений матеріально, я всі ці 10 років мріяла від нього піти.

Подумки завжди готувала план як його залишити, але в силу мого небажання і страху міняти своє життя, я завжди стримувалася, не знаходячи в собі сил для остаточного розриву відносин. Зараз же відбулася чергова ситуація, коли я наважилася піти.

Але в цей раз я, перш ніж наважитися на такий крок, зрадила чоловікові. При цьому я не приховала факт зради і практично все наше оточення знає про це, поки не знає тільки він один. Спалила мости, так би мовити, щоб він не міг мене вибачити через страх бути хлюпиком і підкаблучником в очах рідних і наших спільних знайомих.

Але зараз я починаю думати, що зробила величезну помилку. Що мені не коштувало валити все своє життя через швидкоплинного захоплення і  бажання (з чоловіком близкість була дуже рідко і не приносила мені ніякого задоволення). Я розумію, що не зробила б так, якби можна було повернути все назад і я була б впевнена, що він ніколи не дізнається про мій вчинок. Я не знаю, що мені робити – мовчки піти або зізнатися йому і просити вибачення? Чи дасть він мені другий шанс?

Схоже, я остаточно заплуталася в своїх почуттях і бажаннях. Адже я постійно хотіла піти, і навіть свідомо пішла на зраду, віддаючи собі повний звіт у тому, що це закінчить мої відносини, а навіть не приховувала від сторонніх спеціально. Або це в мені прокинувся страх змін і я просто боюся брати повну відповідальність за своє життя в свої руки?