Я зрадила хлопцю, якого не зможу побачити ще рік, але зізнатися йому ніяк не можу. Через сором та совість не можу спокійно жити

Я познайомилася зі своїм молодим чоловіком у віці 13 років. Знайомі ми вже 5 років. Нині мені 19, йому 20.

Пройшли через багато чого. Багато дивували разом, вважали це кумедним. Перше кохання зовсім затуманило мій розум. Був час, коли мій хлопець завів погані звички, так і зруйнувалася його кар’єра боксера. Але це тривало не довго, все-таки одумався, знайшов роботу, виправився.

На четвертий рік стосунків так вийшло, що ми розлучилися, і він одразу знайшов мені заміну. Зараз мені соромно, але я домагалася його, робила все, щоб ми знову були разом. І я цього досягла. Ось ми миримося, і за кілька днів його затримують. Йому присудили 2,8 року.

Це трапилося прямо перед моїм випускним, у мене не було жодного бажання щось робити, я сиділа вдома. Він сказав, щоб я не вступала, а чекала на нього, бо боявся відпускати мене в інше місто. В результаті я і не вступила, відучилася на права і сиділа вдома, поки не знайшла роботу.

Я стала працювати офіціанткою, він категорично був проти, але змирився. Я відчула свободу, ту свободу, яку ніколи не відчувала, бо завжди і скрізь була тільки з ним, клубами не ходила, особливо не було друзів. Але тут мене понесло.

Я почала заводити нові знайомства, і їх ставало дедалі більше. Йому нахабно в трубку говорила, що сиджу вдома, а сама виходила та розважалася з подругами.

Звичайно дійшло до того, що я переспала з хлопцем, з яким познайомлюся в клубі. Спілкувалися ми не довго, я сама припинила спілкування. Просто вгамувала свої потреби. Ви, мабуть, скажіть, які у такому віці можуть бути потреби, а я скажу, що можуть.

Ну що ж, минуло вже пів року з цієї зради. Але я не можу йому зізнатися. І це найсумніше. Я його дуже люблю і він дуже рідний для мене, незважаючи ні на що. Мені соромно за себе. Я щоночі плачу, кажу, як сильно я себе ненавиджу. Але сказати не в змозі. Він обмежував мене багато в чому, і тепер я зрозуміла, чому.

Прошу поради, мені зараз дуже не просто і я заплуталася зовсім. Через сором та совість не можу спокійно жити. А по суті, все життя попереду. Я люблю життя, я люблю спорт, вже 2 роки у спорті, мені подобається те, чим я займаюся.

Коли він сів, начебто відкрилася нова я. Я дуже змінилася, десь у погану сторону, десь у хорошу. Наприклад, я почала більше давати часу собі і стала кращою, ніж я є. Але єдине, що мені заважає моя зрада.