Я зварила каву в турці, бо ми всі кавомани

Мої 30 років хотіли спочатку взагалі не відзначати, але потім зрозуміли, що не вийде: рідні все рівно будуть вітати, перед ними щось прийдеться ставити на стіл. Тому все ж вирішили скромно святкувати в кафе, запросили найближчих, тобто рідню.

Якось, приблизно за місяць до мого дня народження, у нас у гостях була Маркова мама, Яна Тимофіївна.

Я зварили каву в турці, бо ми всі кавомани, і коли всі вже сиділи і пили каву з тортиком, ми з чоловіком обмовилися, що плануємо взяти недорогу кавову машину, бо варити щоразу на плиті не дуже зручно, особливо вранці, коли на роботу поспішаємо, або коли друзі приходять і треба 4-5 філіжанок готувати, а у нас турка на дві порції.

Тому доводиться готувати у кілька прийомів.– Навіщо вам кавоварка, не купуйте, у вас є, куди гроші дівати, – сказала тоді свекруха. – У турці кава смачніша все ж таки, справжніша.

Ми ще потім з Марком перемовилися ввечері, що, мабуть, Яна Тимофіївна це не просто так сказала – не поспішати з покупкою. І, можливо, що саме кавову машинку свекри запланувати подарувати мені на ювілей.

Отже ми вирішили почекати, хоча, в принципі, ні на що не розраховували.Мої батьки, як і більшість гостей, подарували гроші, а презент свекрів я розгорнула наступного ранку вдома.

З яким же радісним передчуттям я розривала обгортковий папір!У коробці, компактно складена, лежала шуба Яни Тимофіївни, яку я востаннє на ній бачила років зо три тому.

Ні, шуба, хоч і далеко не нова, але у гарному стані і, напевне, вона колись була дорога і гарно виглядала на 45-річній жінці. Потім фасон вийшов з моди, до того ж, вона досить важка, і свекруха перестала її носити.

А я, до слова, шуби взагалі не ношу і не люблю їх. Ну ось така нерозумна, мені у молодіжних куртках і пуховичках поки що зручно і комфортно.

Я ніколи – від слова «НІКОЛИ»! – не натякала ні чоловіку, ні тим паче його мамі, що мені хочеться шубу. Та і якби навіть хотіла, то точно вже не такого фасону і не зі свекрушиного плеча.

Але поки що я не хочу! Тим більше, у подарунок набридлу Яні Тимофіївні одежину.Я у сльозах пояснила все це Марку, він мене зрозумів, хоч і сказав, що я через дрібниці переймаюся, що його мама не хотіла мене образити.

Увечері мені зателефонувала сама її величність Яна Тимофіївна:– Ну як тобі? Підійшла? Я подумала, що ви ж ще іпотеку платите, з грошима не густо, а ти все в куртках бігаєш, не солідно!

Марк запропонував продати шубу на якомусь сайті, а гроші витратити, як мені захочеться.Але у мене в голові визрів інший план, про який я не сказала навіть чоловіку.

Я купила нам чудову кавомашину з подарованих ріднею грошей, а шубу запакувала охайно назад, лишилося тільки перепакувати її зверху у новий обгортковий папір.