Я зжалилася над старою і немічною людиною, а вона виявляється на своєму горі і старості ще й заробляє

Якось по дорозі на роботу мене перестріла одна дуже стара і немічна бабуся. Мене виховували так, що я повинна була допомагати тих хто слабше, або не може про себе подбати. Я б просто не пробачила собі, якби через мою байдужість з людиною щось сталося.

Саме тому на її вмовляння купити їй хліба я згодилася і ми пішли в магазин. Зазвичай я не ношу багато готівки з собою, тому не розраховувала на такі покупки. Та й до того ж, на ті 100 гривень що взяла з собою, я мала пообідати, купити собі каву, після роботи зайти до магазину, взяти хліба і молока, ну і на проїзд, безумовно, я б вклалася.

Та бабця так слізно просила, що я вирішила купити їй ту хлібину і випити сьогодні на 1 каву менше. Зайшли до магазину, там моя знайома працює, біля роботи якраз, кажу до неї дайте будь ласка батон, свіжий щоб був. І тут бабця розійшлася, окрім батона зажадала ще масла, такого пожирніше, непоганого доречі, я собі таке рідко беру. А ще захотіла шматочок ковбаски, трішки цукерок, соку, чаю, макарони і понеслося, мені вже незручно, кажу їй тихенько, в мене всього 100 гривень, вони останні, вибачте, кажу, хліб, масло і шмат ковбаси, не більше.

Ох як вона розчулилася, як мене дякувала, моя знайома чомусь не поспішала відрізати ковбасу, я поклала тих 100 гривень, а продавчиня каже, тю, так вони несправжні.

Я в шоці, бабка втекла з магазину навіть не подякувавши, знайома моя сміється, віддає мені назад купюру. Я кажу як же так, сама ж сказала що фальшива.

Виявляється вона розіграла мене, купюра справжня, просто ця бабця щодня так розкручує всяких добрих, от і вір після цього людям.