Як Анатолій на море не потрапив…

– Толя, як ти гадаєш, може в цьому році забронюємо готель на Егейському морі? – Запитала чоловіка Ганна. – Бодрум чи Ізмір? Там у серпні не так спекотно.

– Стривай, Ань, у мене ще з відпусткою не все ясно. Може вам взагалі доведеться без мене летіти.

– Ну, ти ж казав, що шеф підписав тобі середину серпня. Я спеціально під тебе підлаштовувалась, – розчаровано простягла Ганна.

– Я б сам хоч зараз у відпустку зірвався, але ж ти знаєш – від мене не залежить, – відповів Анатолій.

– Толю, ну, скільки можна? Щороку одне й те саме! Забронюємо тур і потім нервуємо – відпустять, не відпустять, зірветься відпустка – не зірветься.

– Не хвилюйся. Ось повернуся з відрядження, все обговоримо та оберемо готель, – заспокоїв дружину Анатолій.

– Яке відрядження? Коли? – здивувалася Ганна. – Вперше чую.

– Я й сам сьогодні вперше почув. На тиждень. Виїжджаю цієї неділі після обіду, повернуся наступної суботи. Тоді й вирішимо все, – сказав чоловік.

Ганна погодилася з ним, але наступного дня, коли вона була на роботі, їй спало на думку, що треба перевірити термін дії закордонного паспорта дочки. Чи не цього року він закінчується? І якщо що, треба терміново робити новий.

Ця думка так міцно засіла в неї в голові, що, повернувшись додому, Ганна одразу ж полізла в шухляду комода, де лежали всі документи.

Ось червона тека на блискавці, прозорий файл, де лежать паспорти. Тільки чому їх два, а не три?

Ганна відкрила перший – це був її документ, дійсний ще чотири роки. «У Толі стільки ж, – подумала вона. – Ми ж разом робили». Але другий паспорт належав дочці – Софії. А де паспорт чоловіка?

Вона відкрила велику пластикову коробку, в якій лежали інші документи: свідоцтва про народження, про шлюб, дипломи. Тут же були два вже не чинні закордонні паспорти – її та чоловіка. Нового паспорта тут також не було.

Ганна перерила всю шухляду з документами, перебрала по листочку всі папери – безрезультатно.

Зазвичай закордонні паспорти лежали тут і діставалися лише раз на рік, коли сім’я збиралася у відпустку за кордон.

– Може, Толя сам узяв? – подумала вона. – Але навіщо? До того ж він дуже не любить ритися в документах, і коли треба було знайти угоду з газовою чи якоюсь іншою службою, він завжди кликав на допомогу дружину.

– Рийся в цих папірцях сама, – говорив він. І якби йому навіщось знадобився закордонний паспорт, він напевно спитав би дружину.

– Але не спитав, – подумала Ганна. – Цікаво, чому?

Спочатку вона хотіла спитати чоловіка безпосередньо, але потім вирішила не поспішати.

Якщо взяв паспорт, то він був йому потрібен. Якщо взяв потай, то не хотів, щоб вона про це знала. Тобто, хотів поїхати за кордон без неї. А з ким? Навряд з Льошею чи Гришею, з якими він їздить на рибалку.

Залишається одна відповідь: чоловік завів собі даму серця. Неприємно.

Ганна сіла в крісло і почала згадувати, коли останнім часом чоловік був відсутній удома понад два дні.

Після минулого серпня, коли вони повернулися з Туреччини, був лише один раз – восени, коли він з Олексієм та Григорієм їздив на рибалку.

Дві ночі ночували на березі річки у наметі. Але з тієї подорожі вони привезли й рибу, і фотографії. Толік ще й пакет грибів назбирав.

Значить, він тільки збирається летіти.

– А чи не те це відрядження, про яке чоловік учора говорив? – подумала Ганна. – А що? Цілий тиждень – нормальний тур.

Вона вирішила не ставити чоловікові запитань: якщо винен, все одно не зізнається. Якщо ні – образиться.

Перше, з чого вона розпочала своє розслідування – домашній ноутбук. Але там жодних слідів пошуку чи бронювання готелів не було.

Але, як то кажуть, це ще не факт. Він міг шукати на роботі.

Потім Ганна вирішила зазирнути у телефон чоловіка – не вийшло: він змінив пароль. Раніше це був день народження матері. Тепер щось інше.

Отже, шифрується.

Якщо тур заброньовано та оплачено, мають бути якісь документи. Де він їх може зберігати?

На роботі? Навряд чи – там усі полки, столи та інші місця для зберігання загальнодоступні – він сам якось скаржився, що навіть столи, на яких стоять комп’ютери, без ящиків. Значить, у сумці – у тій, без якої він із дому не виходить.

Випадок заглянути до неї трапився наступного дня: прийшов сусід і попросив Анатолія допомогти зібрати шафу.

Чоловік узяв телефон та пішов. Він був відсутній протягом пів години.

За цей час Ганна вивчила зміст його сумки, і секрет був розкритий. Вона не знала, скільки в неї часу, тому, діставши з відділення, яке було закрито на блискавку, документи турагентства не стала їх вивчати, а швидко сфотографувала і повернула на місце.

І вже потім, коли чоловік ліг спати, зачинилася у ванній та уважно їх прочитала.

«Передчуття її не обдурили»! – перефразувала Ганна цитату із мультика. Її чоловік справді зібрався відпочити цілий тиждень.

Місцем відпочинку було обрано Дубаї, готель чотири зірки. Виїзд за кордон в неділю, об одинадцятій п’ятнадцять, а потім виліт з аеропорту Германії.

Щоб не нудьгувати, Анатолій бере із собою супутницю – Меркуленко Поліну Ігорівну, двадцяти восьми років.

Зрозуміло, що Ганна вирішила дещо відредагувати плани чоловіка.

Можна було вчинити просто: заздалегідь з’явитися на вокзал, де в них потяг за кордон, і влаштувати гучний скандал у залі реєстрації. Цей варіант Ганна залишила на крайній випадок.

Вона вибрала інший шлях.

У суботу Ганна підвелася о п’ятій ранку. Взяла телефон чоловіка і без жодного жалю влаштувала йому гарячу ванну. Потім ретельно протерла і зовні, і зсередини, і поклала на тумбочку поруч із ліжком.

Потім узяла закордонний паспорт Анатолія – ​​той, який вже був не дійсний і поклала його у файл із документами турфірми.

А новий забрала і засунула в товстий том енциклопедії домашнього господарства, що стояла на верхній полиці книжкової шафи.

І лягла досипати.

Годині о десятій Анатолій зрозумів, що з телефоном щось не так.

– Як я без телефону у відрядження поїду? – запанікував він.

– Ти візьми поки старий, він у ящику столу лежить. А сімку нову купи, – порадила Ганна. -А можна і той же номер залишити, але потрібно до оператора звертатися, за добу чи дві зроблять.

– Мені зараз ніколи цим займатися, – відповів Анатолій.

– Тоді просто купи нову сімку, а коли приїдеш, відновиш номер. Кому тобі треба буде дзвонити? Начальству і нам. Інші якось без тебе тиждень обійдуться.

У неділю вранці Анатолій взяв невелику дорожню сумку та попрощався із сім’єю.

– Усього хорошого! – Побажала йому Ганна. – Ми тебе проводжати не поїдемо. Я обіцяла до батьків заїхати – треба допомогти мамі розібрати комору.

Анатолій поїхав. Але рвонути за кордон йому не вдалося – виникли проблеми із паспортом.

Повертатися додому та шукати чинний паспорт часу вже не було. Вони вирішили, що Поліна поїде сама, а він знайде вдома документ і прибуде пізніше, може, навіть сьогодні іншим рейсом. У крайньому разі завтра.

Дівчина поїхала, а Анатолій повернувся додому і протягом кількох годин марно шукав паспорт. Зрештою, він здався і зателефонував дружині.

– Закордонний паспорт? А навіщо тобі? – здивувалася Ганна.

– У відділ кадрів треба передати. У нас можливі відрядження не лише по країні.

– Гаразд, я сьогодні ввечері сама пошукаю. Уявляю, який бардак ти влаштував у документах! – сказала дружина.

А Анатолій уже дзвонив Поліні:

– Зая, доведеться тобі, мабуть, без мене відпочивати – паспорта ніде немає, новий робити довго.

– Яке відпочивати, Толю?! – почув він обурений вигук. – Я не можу в готелю заселитися! Мені кажуть, що наша броня анульована! Я взагалі стою з валізою на вулиці й не знаю, куди йти!

Винна, звичайно, була Ганна: це вона рівно за добу анулювала броню.

Ось тут Анатолію довелося покрутитись: він прибіг у турагенцію і протягом кількох годин шукав для Поліни хоч якийсь номер у будь-якому готелі.

Номер знайшовся. У міському готелі без жодної зірки, без басейну та території, за пів години їзди від моря на громадському транспорті.

Поліна була в збентеженні, але їй не було куди подітися. А коли вона повернулася, то не побажала більше спілкуватись з Анатолієм.

Але і йому було не до з’ясування стосунків із дівчиною.

На чоловіка чекало розлучення, поділ майна, виплата аліментів – загалом, усі «принади», про які він зовсім не думав, коли вирішив трохи побешкетувати на боці.

Підписуйтеся на сторінку, щоб читати цікаві публікації! Залишайте слушні коментарі та підтримайте автора вподобайками!