– Як минула п’ятниця? Відпочив? Виспався? – Запитала Світлана. – Угу, веселіше не придумаєш! Мало того, що я взагалі не приліг, то я ще й звівся весь – раптом з тобою щось трапилося! – Знав же, що ти мені так мстишся, але сидів і переживав

– Намалювався! Ти дивився на годинник?

Хмільні похитування Ігоря здавались йому дуже смішними. Він хитався та іржав, як кінь.

– Олену розбудиш!

Згадка про дочку його злегка привела до тями.

– Тсс, – сказав Ігор, – не кричимо. Не сміємось. Тсс. Олена спить… Яка взагалі година?

– О пів на шосту ранку! – Розгнівана Світла ходила по кімнаті, – о пів на шосту, Ігорю! Де тебе носило?

– Там… Сям… То тут, то там, коротше, – ледве відповів Ігор, – Там… Сям… Що за слово таке “сям”? “Там” – я розумію, це між… між…

– Прислівник!

– Пр… При…

– Припини передражнювати! – Світлана сама вже не подумала про доньку, – де тебе носило до ранку?

– Посиділи трошки з хлопцями в барі.

– Посиділи ви трошки – це було до дванадцятої години ночі. Куди ти потім пішов?

– Звідки ти знаєш, о котрій ми розійшлися?

– Віка сказала! Її Олег, між іншим, був уже вдома до другої. А де тебе носило ще чотири години?

– У барі. Я вже хотів також поїхати додому, але водій розповів про крутий бар на… на Набережній – і ми пригостилися вже там…

– З ким? З таксистом?

– Так, чудовий мужик він, до речі, ми грали “на перегонки”. Я його переміг. Потім – додому.

– Круто. У тебе вдома дитина, а ти гульбаниш невідомо з ким.

– Відомо з ким. Пашшша тепер мій найкращий друг. Чого ти роздмухуєш з мухи слона, Світлано? Посиділи, хильнули. П’ятниця ж!

– Тобі не здається, що в тебе по три п’ятниці на тиждень? У вівторок у вас був корпоратив – тебе привезли ніякого під ранок.

– У середу, як же – як же, у Михайла Івановича син народ.ився – тебе принесли ніякого під ранок. Тепер ось п’ятниця, а як не відпочити в п’ятницю?

– В Оленки зубки пішли – вона не спала всю ніч, я сама не спала цілий тиждень, а в тебе корпоративи, бари та клуби.

– І мало того, що ти “лакаєш” десь ночами, ти ще й не попереджаєш про це! Звелася вся, поки обдзвонювала твоїх друзів!

– Так не обдзвонюй, Світлано, а укладай Олену і сама лягай спати. Я сам прийду. Сам відчиню. Сам поїм, якщо що. Нічого зі мною не станеться.

– Знаєш байку про пастуха, який кричав “вовки-вовки”? Я завжди думаю – а раптом сьогодні ти не вимкнув у барі телефон, а реально потрапив у неприємності? Раптом лежиш у підворітті? Раптом машина чи грабіжники…

– Метушило ти, Світлано! Наводиш метушню без причини. Піду я спати… Сьогодні субота – можна відіспатися.

З кімнати долинув приглушений писк дочки, що прокидається.

– Чудово! Ти – спати, а я – у другу зміну до дитини. Я всю ніч не спала! Тепер можу весь день не спати.

– Я теж всю ніч не спав!

Світлана хотіла його розбурхати, але Ігор вже міцно заснув. Сидячи. Вона з нього лише взуття зняла.

А заступити на другу зміну довелося. Олена, розбуджена їхніми криками після недовгого, але міцного сну, набравшись сил, продовжила концерт.

Плакала так, що сусідка приходила – запитала, чи не потрібна допомога. Світлана була їй дуже вдячна за те, що хоч на десять хвилин у душ відлучилася, поки Тамара похитувала її доньку.

Ігор спав. Спав непробудним сном після перегонів. Ще й тазик потім знадобився. Так і металася Світлана – від ліжечка доньки до сплячого чоловіка.

Ігор проспався, і надвечір, осяяний задоволеною усмішкою, виповз на кухню – настав час чимось перекусити.

Втомлена Світлана сказала йому, щоб сам погрів собі макарони.

– Нууу, макарони… Я їх учора їв – і брав на роботу. Є щось свіженьке? Хочеться різноманітності у харчуванні.

– Приходь, готуй – і буде тобі різноманітність.

– Ти ж удома сидиш. Тобі складно?

– Складно! Особливо, коли я цілодобово не сплю! Тобі було б ок, якби я тебе так кинула віч-на-віч з дитиною, яка постійно плаче, і пішла тусуватися до ранку?

– Та завжди, будь ласка. Я – не ти. Я знаю, що кожній людині час від часу потрібен відпочинок: кудись сходити, забути про робочі та домашні турботи. Якби ти ходила по барах, я б не скандалив. І з Оленою б посидів нормально.

“Добре, я тобі покажу” – мстиво подумала Світлана.

Вона спочатку хотіла сказати йому, що запланувала дівич-вечір з подругами наступної п’ятниці, але потім передумала – навіщо його попереджати? Треба точно повторити його вчинок, щоб до нього краще доходило.

У п’ятницю Світлана, вручивши сплячу Олену батькові, одяглася в гарну, але не дуже ошатну, щоб Ігор нічого не запідозрив раніше часу, сукню і, сказавши, що зайде до Наташі на пів години, випурхнула з дому.

Дзвонити їй почали вже за дві години.

Олена подивилася на миготливе повідомлення і вимкнула телефон. Може, це й безвідповідально, але дуже хотілося, щоб Ігор побував на її місці, щоб на собі все відчув.

Наталці він зателефонував ще за годину. Напевно, коли знайшов номер.

Марині – за дві. Але дівчата трималися стійко і слухавки теж не брали.

А Світлана, пригостившись коктейлем, зрозуміла, що вона може зараз ні про що не думати! Як добре…

Вечірка тривала до світанку. Нічого поганого вони не вчинили: хильнули, потанцювали, поговорили та розійшлися.

Але, коли Світлана прийшла додому, там уже відбувся консиліум.

Невиспаний і злий Ігор зі сплячою донькою на руках, яку він всю ніч захитував. Свекруха на відеозв’язку з ноутбука. І мама Світлани по відеозв’язку з телефону. Група підтримки! Помпонів не вистачає!

Вражає, що з усіх за Світлану горою встала тільки свекруха:

– Що, Ігорьку, повеселився в п’ятницю? – Похихикала вона над сином і скинула виклик.

Мама Світлани обурено запитала:

– Де тебе носило? По клубах? Ти – мати! Як ти могла кинути дитину на всю ніч?

– Дитина ж була з батьком!

– Не має значення! – Розорялася мама, – пішла, нікого не попередила, на дзвінки не відповідала … Трохи тут не збожеволіли.

Загалом у Світлани у плани не входило те, що Ігор усіх на вуха підніме. Що він подзвонить серед ночі обом мамам. Але по блідому обличчю Ігоря зрозуміло, що це був жест розпачу.

– Олена плакала, я не знав, як заспокоїти, а ти не відповідала…

Мама, спілкування з якою зараз не тішило Світлану, голосила:

– Мати не може пропадати десь, не знаючи, що тут із її дитиною! Це просто безвідповідально! Заміжня жінка, якщо вже йде веселитися, то тільки з чоловіком!

Ще трохи нотацій – і довгоочікуваний спокій. Мама теж пішла відпочивати.

Футболка в Ігоря була у плямах. На підлозі та підвіконнях розкидані брязкальця та баночки із сумішшю. Приглушено працює телевізор, під нього він намагався заколисувати Олену.

– Як минула п’ятниця? Відпочив? Виспався? – Запитала Світлана.

– Угу, веселіше не придумаєш! Мало того, що я взагалі не приліг, то я ще й звівся весь – раптом з тобою щось трапилося!

– Знав же, що ти мені так мстишся, але сидів і переживав. Зрозумів я, Світлано, зрозумів, що ти донести хотіла: я поводжуся безвідповідально.

– Ти вимотуєшся, а я тусуюсь. Ще й на дзвінки не відповідаю… Якось із цього боку барикад все швидше розуміється.

Світлана навіть не думала, що все так легко вийде.

– Добре. Прийнято. Олена спить?

– Ага.

– Ходімо і ми відпочивати. Приберемося вдень, – поблажливо сказала дружина, зайшовши у спальню…

Як вам витівка дружини? Схвалюєте, чи засуджуєте?