Як після такого можна зі свекрухою добрі стосунки підтримувати? Не розумію! Мені начхати на неї, а діти не розуміють, чому бабуся в мовчанку грає

Відпустку планували провести у моїх батьків. Живуть вони далеко, бачимося рідко, діти дуже сумують за бабусю, дідусем та прабабусею.

В мене відпустка, у чоловіка відпустка, у дітей літні канікули. Майже зібралися! Їхати мали всі разом машиною, але дочка захворіла.

– Їдь із сином, я вдома з донькою залишусь, — запропонував чоловік. Одужає, приїдемо. Може, за тиждень видужає.

Машина у чоловіка, я не маю. Знайшла нам із сином квитки на поїзд, поїхали поїздом. Донька мала невисоку температуру і кашель.

Я теж сподівалася, що ГРВІ пройде швидко, тим більше, що у лікаря були, ліки купили.

Дісталися із сином до батьків. З чоловіком та донькою щодня на зв’язку були. Прийом у лікаря відбувся, у легенях чисто, але кашель ще залишився. В принципі, лікар дозволила поїздку.

– Не поїдемо, — сказав чоловік. Вирішили ремонт у доччиній кімнаті освіжити. Час є, поки вас не буде. Шпалери купимо, дочка підсвічування хоче. Мама допомогти хоче!

Мама допомогти хоче… У свекрухи завжди свербить, як би нам чимось допомогти: то поради, то пилюку вишукувала, то у виховання дітей лізла.

Прохань дати нам спокій вона не розуміла. Одного разу я влаштувала скандал чоловікові, він тільки тоді доніс до матері, щоб вона не сунула носа до нас.

Але, все одно, тільки я за поріг, свекруха тут як тут!

– Якщо освіжати доччину кімнату, то й сина також, — сказала я чоловікові. Повернемося, разом цим займемося.

– Батьки на вас чекають, бабуся чекає. Ремонт потім зробимо. Якщо все добре, то виїжджайте.

– Мама вже дала грошей, десять тисяч. Вони з донькою вже шпалери вибрали.

– Гроші та шпалери нікуди не подінуться! Нагадаю: що одній дитині, то й другій. Освіжатимемо ремонт відразу в обох дитячих.

– Не хочеш їхати, я сама приїду за дочкою, заберу її. Не думаю, що під час нашої відсутності, тобі та твоїй мамі варто лізти до кімнати!

– Добре, приїдемо. Завтра вранці виїжджатимемо.

Думала, свекруха мені дзвонитиме. Подумки навіть уявила, як від неї відкараскаюся, але вона не дзвонила.

Вранці чоловік та дочка виїхали, до ночі дісталися. Донька була засмучена через перенесений ремонт.

– Додому приїдемо, все зробимо! Уяви, як твоєму братові було б прикро: ми повертаємось, у тебе кімната по іншому виглядає, а в нього все, як і раніше, – сказала я доньці.

Поки гостювали у батьків, тема легкого ремонту у дитячій сплила лише один раз. Папа, дізнавшись про виділені свекрухою десять тисяч, теж дав грошей.

Відмовитися не варіант, аргумент у тата залізний — це гроші не нам із чоловіком, а онукові та онучці.

– Мама нічого не дає, – зізнався чоловік. Сказав їй, що ремонт відкладено, а ми їдемо до вас, вона передумала брати участь у ремонті, й попросила повернути гроші.

– Чия ідея була? Її?

– Так, бабуся запропонувала, — здала донька бабусю.

– Відмінно виходить! Їй ідея в голову спала, вона всіх збентежила, а як зрозуміла, що не вийшло просочитися до нас додому і порозпоряджатися, одразу задню дала. А діти чекають! Дякую твоїй мамі!

– Ми двадцять тисяч дамо, — вставив п’ять копійок тато.

Повернулися додому. За три дні впоралися з дитячими кімнатами, друзів кликали на допомогу, діти теж без діла не сиділи: сміття виносили, допомагали.

Шпалери, підсвічування, додаткові світильники, перестановки, штори та килими — все! Дитячих кімнат було не впізнати. Чоловік матері не дзвонив. Розсердився через її хитрість!

Свекруха образилася! На зв’язок не виходить, точніше, його не ініціює. Я з нею не зв’язуюсь. Донька лише фотки своєї кімнати відправила всім бабусям.

Моя мама відповіла, а свекруха не стала себе турбувати написанням пари слів. Гадина! Це ж її ідея була! Хоча б слово добре внучці сказала!

Як після такого можна зі свекрухою добрі стосунки підтримувати? Не розумію! Мені начхати на неї, а діти не розуміють, чому бабуся в мовчанку грає! Це нормальна бабуся? Як вважаєте?