– Як так вийшло, що свати з вами святкуватимуть Новий рік, а мене ніхто не покликав? – Ольга Павлівна пильно дивилася на сина

Я сиділа на кухні, перевіряючи перелік продуктів, які потрібно було придбати перед святом. Чоловік Олег був на роботі, а мої батьки, які збиралися святкувати Новий рік разом із нами, мали приїхати лише за кілька днів.

Про те, що тесть і теща будуть у нас, чоловік своїй матері вирішив не говорити, щоб вона теж не приїхала.

Раптом пролунав дзвінок у двері. Я мимоволі здригнулася, спіймавши себе на думці, що нікого в гості не чекала.

Вставши з-за столу, я попрямувала до передпокою. За дверима, з валізою в руках, стояла Ольга Павлівна.

– Доброго дня, невісточка! – тепло посміхнулася вона. – Вирішила приїхати трохи раніше, щоб допомогти тобі з підготовкою до свята.

– Чесно, я не очікувала вас побачити, – розгублено відповіла я. – Проходьте, звичайно…

Ольга Павлівна увійшла у квартиру, і недбало кинула валізу з речами у передпокої.

– Я знаю, що ви з Олегом хотіли зустріти Новий Рік удвох, але мені здалося, що вам буде легше, якщо я приїду заздалегідь, і допоможу з приготуваннями.

– Удвох, – невпевнено промовила я, яка була не в курсі того, що свекруха не знає, що Новий рік ми плануємо зустрічати вчотирьох.

Я, ще не зовсім оговтавшись від несподіванки, запросила Ольгу Павлівну на кухню.

– Не варто було заради цього їхати здалеку…

– Мені не важко, я допоможу, а сама тридцять першого грудня вранці поїду. Я вже зворотний квиток купила, – поділилася зі мною Ольга Павлівна.

Мені стало незручно, і я вирішила запропонувати свекрусі залишитися з нами на Новий рік.

– Та я вже квиток взяла, – відмахнулась вона. – Якщо міняти, то треба буде доплачувати…

– Шкода, мама з татом були б раді з вами побачитися, – усміхнулася я у відповідь.

– Твої батьки? А вони тут взагалі до чого? – Незрозуміло подивившись на мене, спитала Ольга Павлівна.

– Вони з нами зустрічатимуть, післязавтра приїдуть, – зніяковіло промовила я.

Свекруха здивовано подивилася на мене, і на її обличчі з’явилася розгублена посмішка.

– Дивно, синок мені казав зовсім інше, – похмуро промовила Ольга Павлівна.

– Напевно, це він казав, коли ми спочатку планували, – я спробувала виправдати чоловіка перед свекрухою.

Проте, по роздратованому обличчю літньої жінки я зрозуміла, що в мене нічого не вийшло.

Ольга Павлівна з цієї миті різко поникла і майже перестала розмовляти, і як я не намагалася, у мене не вийшло підняти настрій свекрухи.

О шостій вечора з роботи повернувся Олег. Коли я відчинила йому двері, він одразу помітив валізу у передпокої.

Він запитливо глянув на мене, проте я відповісти йому не встигла, бо в цей момент із кухні вийшла Ольга Павлівна.

Суворо подивившись на сина, вона схрестила руки на грудях, і ображеним голосом запитала:

– Ти не радий мене бачити?

– Чому не радий? – Розплився в посмішці Олег.

– А мені здається, що ні! Як так вийшло, що свати з вами святкуватимуть Новий рік, а мене ніхто не покликав? – Ольга Павлівна пильно дивилася на сина.

Чоловік не знав, що відповісти матері, тож у передпокої повисла напружена тиша.

– Нема що сказати? – єхидно поцікавилася Ольга Павлівна у сина. – Все з тобою зрозуміло.

– Чому нема чого? Є. Просто ми не планували, так вийшло, – Олег від брехні, мимоволі, почервонів. – А ти чого приїхала? Перевірити нас вирішила?

– Ні. Навіщо це мені? Просто вирішила допомогти Софії з приготуванням, а тридцять першого грудня вранці поїхати, – нервово сіпнулася жінка.

– Не дарма приїхала, дізналася багато нового. Виявляється, мені зовсім тут не раді. Скажу більше: невістка до мене більше розташована, ніж рідний син, – образливо додала Ольга Павлівна.

Олег насупився, він розумів, що мати тисне на нього і намагається викликати жалість. Відносини у сина та матері були добрі, проте чоловік не давав їй шансу втрутитися у своє сімейне життя.

Раніше, коли Олег проживав з матір’ю під одним дахом, Ольга Павлівна старанно вказувала йому, як правильно жити.

До того ж дізнавшись, що син переїжджає зі своєю майбутньою дружиною в інше місто, закотила скандал, і навіть почала шантажувати своїм здоров’ям.

Лише через три роки після його від’їзду, Ольга Павлівна нарешті змогла змиритися з вибором Олега.
На превеликий подив, чоловік порозумівся з тещею і тестем, а от з матір’ю не міг.

Саме з цієї причини він нічого не став говорити їй про святкування Нового року. Олег був упевнений, що Ольга Павлівна зробить усе можливе, щоб його зіпсувати.

Я багато чого не знала про свою свекруху і те, що вона говорила про мене за спиною. У повітрі знову повисла напруга. Ми стояли в розгубленості, дивлячись один на одного.

– Я можу й поїхати, – промовила Ольга Павлівна, і потяглася до вішалки за одягом.

Я запитливо подивилася на чоловіка, закликаючи його не стояти, як бовван, на одному місці.

– Мамо, можливо заспокоймось і спокійно поговоримо на кухні? – Олег нерішуче торкнув її за плече. – Я скажу тобі, чому приховав приїзд тестя з тещею!

Ольга Павлівна миттєво зніяковіла, і нервово закліпала рідкими віями.

– Добре, – промовила вона, і повернула пальто на місце.

Ми з похмурими обличчями вирушила на кухню, де сіли за стіл. Знову запанувала тиша. Через кілька хвилин Олег голосно відкашлявся, і холодним голосом промовив:

– Я боявся, що ти все зіпсуєш. Ти всім завжди була незадоволена, моя дружина тобі не подобалася, робота теж, тобі нічого не подобалося.

– Тесть і теща поводяться зовсім інакше. Від них я чую лише слова підтримки. От і подумай, з ким я хочу зустріти Новий рік?

– Вони просто підлизуються, – рикнула на сина Ольга Павлівна. – Вибач, Софіє, не в образу тобі, звичайно.

– Ну і нехай, зате мені приємно, а ти тільки пирхаєш, коли я чимось ділюсь з тобою!

Після слів сина Ольга Павлівна сильно занервувала. Було видно, як вона зніяковіла і почервоніла.

– Я подумаю над твоїми словами, – вона винувато опустила голову. – Я вже давно так не роблю… пробач, якщо щось було не так…

На кухні знову зависла довга пауза. Я вирішила порушити мовчання, та запропонувала випити чаю.

Наливши собі кухоль, я пішла в зал, щоб чоловік і свекруха поговорили віч-на-віч.

Про що вони розмовляли, я не чула, але близько півтори години про щось бубоніли на кухні. Їх голоси, то підвищувалися, то знову йшли на спад.

З кухні мати та син вийшли з усмішками на обличчях, і Ольга Павлівна навіть погодилася залишитись на Новий рік.

На мою думку, ця відверта розмова між матір’ю та сином, мала відбутися значно раніше, щоб не стикатися з такими неприємними моментами, який відбувся у нас напередодні свята. Але, як кажуть, краще пізніше, ніж ніколи! Ви зі мною згодні?