Як я спіймала “горе-мачо” на брехні

Є думка, що сучасна молодь мало читає. З цим важко посперечатися. Напевно так воно і є. Нещодавно дочка мені заявила, що для неї краще фільм подивитися, ніж прочитати книгу.

Може, я не надто хороша мати, якщо не привчила доньку з дитинства читати. Шкода, звичайно, що так вийшло, адже у нас вдома шикарна бібліотека. Скільки пам’ятаю себе, завжди любила читати. За часів моєї юності хороші книги не так легко було дістати, в магазинах вони рідко продавалися. Навіть бібліотеки на той час не завжди рятували творами, що стоять. Щоправда, якщо говорити відверто, то й раніше не всі люди любили читати.

Мені тут згадався один кумедний випадок, що має пряме відношення до читання книги та перегляду фільму. Колись давно ще до заміжжя познайомилася я з одним хлопцем. Не приховую, мені він сподобався – високий, гарний. Здавалося, ось він, ідеал справжнього чоловіка — поганих звичок не має, добрий співрозмовник. Однак зовсім скоро мені довелося розчаруватися.

Спочатку подобалося слухати все, про що він говорив, якось цікаво йому виходило, напевно, і справді жінки люблять вухами, але незабаром ці розповіді почали насторожувати. Виникли підозри, що хлопець просто хвастається переді мною, а іноді прибрехує. Не було такого питання, на яке у нього не було відповіді, здавалося, що він знає все на світі.

Я зараз не вдаватимуся до подробиць, адже стільки років минуло, але ось, що трапилося одного вечора, коли ми з ним, прогулюючись у парку, як завжди говорили на різні теми. Пам’ятаю, розмова зайшла про роман «Золоте Теля». “Хороша, цікава книга, я її ще в дитинстві прочитав”, – сказав мені хлопець. Я вигукнула: «Ти знаєш, але це мій улюблений твір! ». Але тут він відповів: «Дівчатам, як правило, подобається читати казки про тварин». Я здивувалася і навіть змінилася в особі, але потім вирішила, що хлопець має на увазі інший твір з такою самою назвою.

І тут ми зупинилися біля величезної кіноафіші, яка пропонувала відвідати презентацію нового художнього фільму «Золоте теля» за мотивами твору Ільфа та Петрова. “А давай сходимо в кіно? “, – Запропонувала я. На останній сеанс ми встигали. Хлопець погодився, сказавши: «Цікаво подивитися, як виглядає в кінофільмі телятко? Адже за книгою він начебто не такий золотий». Я посміхнулась.

Після перегляду фільму хлопець проводжав мене додому, бо було вже пізно. Спочатку ми йшли мовчки, але потім мій кавалер поділився своїми враженнями про картину: «Так, одразу видно, що стрічку знято за мотивами твору. Навіть теля не показали, хоча сюжет мало відрізняється від роману. І все-таки краще прочитати книгу». Я засміялася, сказала: «Ось із цим з тобою згодна, що краще прочитати».

Не знаю, може, мій кавалер, ще комусь розповів про фільм, але після цього випадку раптом ми перестали з ним зустрічатися. І я про це не пошкодувала.