– Якщо вам для нас продуктів шкода, то й не допомагайте! – рознервувався зять. А нам не шкода, але й самому треба якось крутитись

Зять – мій головний подразник. Сам із себе нічого не представляє, але гонору, як у королеви англійської. Що не скажи – одразу образа.

Не розумію, що дочка в ньому знайшла, та ще й додумалася від такої людини дитину планувати. Бачила ж, що не рветься утримувати сім’ю і думає переважно лише про себе.

У мого зятя немає жодних кар’єрних устремлінь. Не вважаю, що це погано, але питання в іншому. В нього взагалі слабко проявлено бажання працювати.

Ось він як після університету влаштувався працювати за три копійки, то вже десять років там і працює. Зарплата з того моменту зросла у всіх, крім нього.

Зрозуміло, що в бюджетній установі проблематично отримувати якісь величезні гроші та ще й на його посаді, але хто йому заважає знайти іншу роботу?

Гаразд, після отримання диплома він туди пішов. Досвіду немає, диплом ще свіженький, треба якось увійти до спеціальності, а до бюджетних організацій через низьку зарплату у нас беруть і вчорашніх студентів.

Поки жив із мамою і гроші витрачав лише на себе, йому вистачало. А що? Мама нагодує, комуналку заплатить, ще й з одягу сину щось купить.

Його зарплата – його кишенькові гроші. Для неодруженого, мабуть, таке існування було нормою. Але тоді неодруженим би й залишався, навіщо сім’ю заводити?

Вони колись із дочкою зустрічатися стали, він до неї переїхав у орендовану квартиру, яку вона оплачувала. Він у цьому не брав участі.
Я тоді ще вразилася, чи не соромно йому. Дівчина за квартиру платить, а він свою п’яту чухає і більше ні про що не думає. Все його влаштовує, ні про що голова не болить.

І дочка теж гарна. Навіщо їй таке диво? Заради жіночого здоров’я? Так і менш обтяжливого персонажа знайти можна було.

– Мамо, ну що ти до нього чіпляєшся? Він продукти купує, подарунки мені дарує. Я ще маю просити, щоб він за квартиру скидався?

Скільки зять жере, то ще б він не купував продукти. Дочка б його просто не прогодувала, а поїсти він любить, хоч і худий.

Я дочці сказала, щоб вони з весіллям не поспішали. Хай поживуть, придивляться, може й передумає заміж ще за такого виходити. Ну, була в мене боязка надія, але вона не виправдалася.

Розписалися все-таки, бо дочка чекала дитину, а як дитині без батька, хай навіть такого. Швидко зіграли скромне весілля та продовжили жити.

Поки дочка працювала, було ще нічого, а як у декрет пішла, почалися важкі часи. Зять зі своєї контори не збирався нікуди йти, його все влаштовувало, як є.

Кар’єри ніякої, зарплата маленька, але й обов’язки не душать, у відпустку за графіком, лікарняні за законом. Особливо він пишався своєю білою зарплатнею, з неї буде нормальна пенсія.

Але до пенсії ще зуби на полицю покладеш, якщо із такою зарплатою жити. А в них ще й орендована квартира. Зі мною зять жити не схотів, а до свекрухи нікуди.

Вона як сина сплавила, так своїм особистим життям зайнялася. Так що для нього з дружиною місця у квартирі вже немає. Та й правильно, вона ще нестара, а син має крутитися самостійно.

Але молодим жилося важкувато. Ми з чоловіком возили їм продукти, бо до магазину зазвичай ходив зять, а він накупить смаколиків, а на перспективу навіть не подумає.

Ось ми й купували курку, м’ясо, овочі, крупи, фрукти, те, з чого можна приготувати нормальну їжу на кілька днів. Привозили пакетами, але все зміталося миттєво.
Апетит у зятя, як я вже казала, хороший.
Донька приготує на два дні, зять поїсть, потім ще поїсть, все, на завтра вже нічого немає, доводиться готувати заново.

Чоловік якось не витримав, сказав щось типу “ну й охочий ти, зятю, поїсти”. А ми лише пару днів тому холодильник затарили повністю.

Дочка сама до ладу не їсть, у неї токсикоз почався, тому питань, куди поділися продукти, не виникало.

Зять спалахнув, як маків колір. Очі примружив, губу випнув – завжди так безглуздо виглядає, коли ображається.

– Якщо вам для нас продуктів шкода, то й не допомагайте! – випалив він, склавши руки на грудях.

А нам не шкода, але ти дорослий мужик, руки-ноги на місці, освіта є, сім’ю завів – то будь ласкавий забезпечувати! А то тільки їсти вмієш.

Скандал роздмухувати не стали через доньку. У неї й так очі на мокрому місці були. Поїхали, чоловік всю дорогу назад матюкався.

Як же я сподіваюся, що дитина з’явиться, гормони в норму прийдуть, і вона нарешті розгляне, хто там поряд з нею притулився! Нехай краще розлучиться зараз, ніж життя витрачати на таку людину.