Якщо вірити колишній свекрусі, то я кинула її сина у скрутний момент. Якщо послухати мене, то все нормально: я просто позбулася людини, якій було наплювати на мене

Якщо вірити колишній свекрусі, то я кинула її сина у скрутний момент. Якщо послухати мене, то все нормально: я просто позбулася людини, якій було наплювати на мене.

У шлюбі ми з Костею були пів року, житло винаймали. Його звільнили з роботи, він залишився без грошей — усі отримані від роботодавця кошти він віддав матері для того, щоб свекруха могла достроково погасити кредит, який брала на шубу.

Потрібно було оплачувати житло, купувати їжу, шукати роботу, а Костя переплутав день із ніччю, ночами він грав в онлайн-ігри на комп’ютері, а вдень спав.

Я захворіла. Вранці піднялася температура, сильно боліло горло, викликала лікаря додому. Лікар прийшов по обіді, виписав ліки. Я розбудила Костю, щоб він сходив до аптеки.

– Я сплю! Подзвони комусь або доставку замов! – відмахнувся від мене чоловік.

До аптеки сповзала сама, вона була зовсім близько. Заодно до магазину зайшла, купила журавлину та малинове варення.

Годині о четвертій дня я заснула, прокинулася о двадцять першій годині вечора через отримане повідомлення.

Написав мені банк: здійснено покупку на 2000 гривень у магазині «Епіцентр». Спросоння злякалася, не відразу зрозуміла, що Кості немає вдома, і це він узяв мою карту. Подзвонила чоловікові.

– У мене мишка зламалася, я такий класний набір із клавіатури й миші купив зі знижкою! – сказав Костя радісним голосом.

Тобто, сходити вдень в аптеку до сусіднього будинку за ліками для хворої дружини він не зміг, зате ввечері їхати до магазину, до якого на машині пів години їзди, заради мишки — це легка справа!

Поки Костя їхав додому, я збирала його речі. Він повернувся, я забрала карту, виставила пакети та комп’ютер, і вказала йому на двері.

Костя спочатку подумав, що це жарт, зі сміхом запитав, чи не менінгіт у мене, коли я такий дурний вчинок зробила.

Я не сміялася і була серйозна, як ніколи. Заради розв’язання своєї проблеми він спромігся виділити годину часу і витратити гроші з моєї картки!

А заради мене він навіть очі не розплющив! Я б зрозуміла, якби спав він після роботи, але чоловік спав через те, що до ранку просидів за комп’ютером.

До матері Костя не поїхав, ніч провів у машині біля під’їзду. Вранці він прийшов, хотів поговорити, але я не відкрила йому. Тоді Костя поїхав до матері.

Свекруха спробувала мені пояснити, що у Кості стрес через втрату роботи, і мені треба його підтримувати, а не ображатись через те, що він без дозволу взяв мою банківську картку.

Я свекрусі сказала, що справа не в карті, а в сумлінні. Дзвіночки й раніше були, але я щоразу знаходила чоловікові виправдання, мабуть, тієї ночі виправдувальна програма дала збій.

Я не змогла знайти жодної причини, через яку Костя так вчинив, хіба що через байдужість до мене.
Ми швидко розлучилися, бо дітей та майна не нажили, тож ділити було нічого.

Заява, саме розлучення, це все одно мало певний час! І весь цей час Костя не працював! Мені відпрошуватися довелося, а його мама дивом розбудила, щоб він не проспав можливість позбутися дружини, якій потрібні були тільки гроші.

Ні разу не ловила себе на думці, що дарма розлучилася! Правда, іноді шкодую, що взагалі заміж за Костю виходила!

У нього ж на лобі було написано, що він егоїст, але я взагалі не хотіла слухати це попередження. З іншого боку, розлучення стало своєрідним щепленням від таких недолугих!

Тепер будь-який, навіть найменший сигнал, я не ігнорую! Завдяки розбитим рожевим окулярам я збираюся заміж за адекватного чоловіка! Оцініть мій вчинок!