Якщо я відмовляюсь від їжі в гостях у свекрухи, то може вийти цілий скандал

Я вийшла заміж за чоловіка з чималою вагою. Як то кажуть, очі бачили, що брали. Але в Пашку я закохалася далеко не за його зовнішність. Та й думала, що разом ми зможемо вирішити проблему зайвої ваги. Не така вже й велика складність, якщо докласти бодай якихось зусиль.

Думала я так рівно доти, доки не познайомилася з родиною чоловіка. Подія важлива, тому мама Паші вирішила влаштувати веселе гуляння. Але насправді виявилося, що моя майбутня свекруха покликала всю рідню і влаштувала бенкет на весь світ.

Картина маслом: стіл ломиться від різноманітних страв, з яких жир стікає, і ціла сім’я пухких колобків. Тоді мені стало ясно, в кого мій Паша такий ненажера.

Я ж намагаюся жирне та смажене не їсти. А Тамара Григорівна раз у раз норовила покласти в мою тарілку щось ще:

«Подивися на себе, та тебе на вулиці напевно вітром здуває!»

Я чемно відмовлялася від добавки і чекала, коли цей вечір нарешті закінчиться. А Паша тим часом разом зі своїми рідними поглинав страву за стравою. І як у нього стільки влізає?

Того вечора я з Пашею серйозно поговорила. І коли ми після весілля почали жити разом, мені справді вдалося змінити харчування чоловіка. Більше того, він навіть почав робити зі мною зарядку і потихеньку скидав зайве.

Звичайно, бувало, що ми приходили до його батьків у гості. І тоді чоловік об’їдався, ніби відривався за всі втрачені можливості. Але загалом ситуація стабілізувалася.

Головною мотивацією для чоловіка було майбутнє батьківство. Я хотіла народити здорову дитину, тому нам самим потрібно було турбуватися про своє здоров’я. Але так вийшло, що я завагітніла дуже скоро. І Паша майже одразу забив на харчування. Почав часто ходити до матері, де вона його, відверто кажучи, просто відгодовувала.

А коли я народила, ми взяли квартиру в кредит та переїхали. Чорт мене смикнув погодитися жити недалеко від свекрухи. Чоловік почав ходити до неї потай, бо вдома я продовжувала годувати його низькокалорійними стравами. Нерозумно було мене обманювати. Я ж бачу, що вага мого чоловіка не змінюється, хоча мала б вже давно зрушити з мертвої точки.

Ми почали постійно сваритись. Паша зовсім не брав участі у житті нашої маленької дочки. Тільки працював і до мами ходив. Таке відчуття, що їжа стала його манією. Якоїсь миті чоловік почав відмовлятися від мого куховарства. Мовляв, на роботі поїв чи у кафе. На прямі запитання, чи ходив Паша до матері, не відповідав. Але ж я все розумію!

Коли я зважилася поговорити про це з свекрухою, вона влаштувала скандал. Почала звинувачувати мене в тому, що я її сина голодом морю та постійно обмежую його.

«Я турбуюся про його здоров’я, на яке вам, Тамара Григорівно, просто начхати!» – не витримала я.

На тому кінці дроту почалося дике виття. Свекруха сказала, щоб я більше ніколи їй не дзвонила. Тепер я всерйоз думаю про розлучення. Якщо ні чоловік, ні його рідня мене не розуміють, який сенс у такому шлюбі?

Я не хочу, щоб потім ще й мою доньку ця ж жінка відгодовувала. Мені навіть страшно собі це уявити! Не знаю що мені робити.