Їхав містом, біля кафе побачив свого старого друга. Він зник після того, як зайняв у мене двадцять тисяч гривень.
Спочатку друг запевняв мене, що поверне гроші, а потім зовсім зник з мого життя, точніше втік з моїми грошима. Цілий рік минув!
-Володя, ти де загубився? – спитав я в нього.
-О, Дмитро, це ти? – розгублено відповів колишній товариш.
-Не набридло тобі ховатися з моїми грошима? – Заявив я.
-Ти про що взагалі? – незворушно спитав він. -Ти про ті двадцять тисяч? Ну, було і було.
-У сенсі було і було? Тобто ти мені не збираєшся їх повертати? – здивувався я.
-Слухай, Дмитро, навіщо ворушити минуле? Тим більше по тобі видно, що гроші в тебе є. Пробач борг по старій дружбі, – попросив Володя.
-Ну, двадцять тисяч, знаєш, теж на дорозі не валяються! Якщо чесно, ти дуже не гарно вчинив, ховавшись цілий рік.
-Я не ховався, просто був зайнятий, – відрізав він.
Було очевидно, що зник він лише через гроші. Наприкінці нашого діалогу він пообіцяв, що надішле мені борг на карту, а потім знову зник. Ну, іншого я й не чекав!
Як притягнути його до відповідальності? В голову приходить тільки розбити йому обличчя…
Так і сталося. Михайло Степанович завів двигун старенького «Жигуля» — білого, облізлого, із рудими іржавими…
Павла виховували мама й дідусь. Бабусю він пам’ятав невиразно. Йому було п’ять років, коли її…
Ірина сиділа біля відчиненого вікна. Був ранній червневий ранок. Зовні лунали звуки нового дня: щебетання…
До сорока трьох років заміж Ганна так і не вийшла. Спершу навчалася, потім робила кар'єру.…
- Дивний він якийсь, - сказала Зінаїда Петрівна своїй доньці після того, як впізнала ближче…
– А що у нас сьогодні на вечерю? Вікторія заплющила очі. Пальці завмерли над клавіатурою…