Їхав містом, біля кафе побачив свого старого друга. Він зник після того, як зайняв у мене двадцять тисяч гривень

Їхав містом, біля кафе побачив свого старого друга. Він зник після того, як зайняв у мене двадцять тисяч гривень.

Спочатку друг запевняв мене, що поверне гроші, а потім зовсім зник з мого життя, точніше втік з моїми грошима. Цілий рік минув!

-Володя, ти де загубився? – спитав я в нього.
-О, Дмитро, це ти? – розгублено відповів колишній товариш.
-Не набридло тобі ховатися з моїми грошима? – Заявив я.

-Ти про що взагалі? – незворушно спитав він. -Ти про ті двадцять тисяч? Ну, було і було.
-У сенсі було і було? Тобто ти мені не збираєшся їх повертати? – здивувався я.

-Слухай, Дмитро, навіщо ворушити минуле? Тим більше по тобі видно, що гроші в тебе є. Пробач борг по старій дружбі, – попросив Володя.
-Ну, двадцять тисяч, знаєш, теж на дорозі не валяються! Якщо чесно, ти дуже не гарно вчинив, ховавшись цілий рік.

-Я не ховався, просто був зайнятий, – відрізав він.

Було очевидно, що зник він лише через гроші. Наприкінці нашого діалогу він пообіцяв, що надішле мені борг на карту, а потім знову зник. Ну, іншого я й не чекав!

Як притягнути його до відповідальності? В голову приходить тільки розбити йому обличчя…