Їхав містом, біля кафе побачив свого старого друга. Він зник після того, як зайняв у мене двадцять тисяч гривень.
Спочатку друг запевняв мене, що поверне гроші, а потім зовсім зник з мого життя, точніше втік з моїми грошима. Цілий рік минув!
-Володя, ти де загубився? – спитав я в нього.
-О, Дмитро, це ти? – розгублено відповів колишній товариш.
-Не набридло тобі ховатися з моїми грошима? – Заявив я.
-Ти про що взагалі? – незворушно спитав він. -Ти про ті двадцять тисяч? Ну, було і було.
-У сенсі було і було? Тобто ти мені не збираєшся їх повертати? – здивувався я.
-Слухай, Дмитро, навіщо ворушити минуле? Тим більше по тобі видно, що гроші в тебе є. Пробач борг по старій дружбі, – попросив Володя.
-Ну, двадцять тисяч, знаєш, теж на дорозі не валяються! Якщо чесно, ти дуже не гарно вчинив, ховавшись цілий рік.
-Я не ховався, просто був зайнятий, – відрізав він.
Було очевидно, що зник він лише через гроші. Наприкінці нашого діалогу він пообіцяв, що надішле мені борг на карту, а потім знову зник. Ну, іншого я й не чекав!
Як притягнути його до відповідальності? В голову приходить тільки розбити йому обличчя…
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…