З чоловіком ми підняли на ноги двох синів. Перед весіллям старшого він мені заявив, що сина я нагуляла

Така радісна подія – наш первісток одружується! Ми так довго чекали на цей день, стільки готувалися, ночей не спали. І за кілька днів до РАГСу мені мій чоловік каже, що Степан – не його син.

І він це давно знав, просто не хотів засмучувати хлопця, що в нього така мати погана. У мене щелепа відвисла від почутого.

Я навіть не можу відповісти, що сильніше мене засмутило – така гучна заява з боку чоловіка, його недовіра до мене, яку він приховував стільки років або те, що він таким чином вирішив спаскудити свято сина.

Почну із головного питання. Ні, сина я не нагулювала – він точно від чоловіка. Я, за своїм складом характеру людина товариська та весела, з усіма ладнаю і всім привітно усміхаюся.

У молодості мій чоловік мені зізнався, що його підкупила саме мій характер. Плюс до всього, я завжди стежу за собою і намагаюся стильно одягатися, навіть якщо виходжу в найближчий кіоск по хліб.

У мене було багато шанувальників, друзів, друзів чоловічої статі. Вони й зараз є, але це не означає, що я з усіма маю перебувати у стосунках. Чоловік завжди знав і бачив, хто мене оточує.

Ми не мали жодних секретів один від одного. Я – пряма і відкрита, тому якщо що не так, одразу говорю про це в лоб. А чоловік не такий. Він у мене завжди задумливий, надто серйозний і затиснутий.

Мої родичі дивилися на нього з підозрою і казали, що він сам собі на умі. Для мене він завжди був і є найкращим. Але його слова пролунали, як удар у спину.

Ми сиділи, чаювали в гостях у сватів. Батько майбутньої невістки – мій колишній однокласник. Його характер схожий на мій – такий же веселий і життєрадісний. Вічно вигадує якісь жарти.

І тут він почав згадувати наші шкільні роки, як за мною юрби хлопців бігали. І він сказав моєму чоловікові, що йому дуже пощастило – наречену на заздрість всім свого часу отримав. Адже вона могла обрати будь-якого красеня – вибір був величезний.

Сват усе це говорив з добрих спонукань: я не знаходила жодної каверзи в його словах. Посиділи ми душевно, вдосталь наговорилися, насміялися, згадували молодість.

Чоловік у мене хоч і не балакучий, але деякі теми активно підтримував і навіть усміхався. Особливо, коли обговорювалось перше кохання та наші з ним побачення.

Попри прекрасну вечерю та компанію, чоловік прийшов додому від гостей дуже засмучений. Я навіть не підозрювала, що після тих позитивних сплесків емоцій, які він відчув за столом, він мені видасть такі моторошні слова.

Я все сприймаю близько до серця, тому слова чоловіка мене поранили дуже боляче. Я звикла до того, щоб говорити все одразу і відкрито. Так ми принаймні можемо уникнути багатьох чуток та непорозуміння.

А чоловік, з яким ми прожили стільки років разом, таїв у собі серйозні образи та необґрунтовані звинувачення на мою адресу. Коли ми почали серйозну розмову, я з’ясувала, звідки ростуть ноги. І не здивувалася.

Свекруха із сестрою відразу мене не злюбили, як тільки чоловік привів мене в будинок для знайомства із сім’єю. За їхніми уявленнями, всі красиві та доглянуті жінки – гулящі. Жінка не може стежити за собою просто так – вона фарбується і гарно одягається лише заради когось.

А якщо мій чоловік постійно на роботі, то значить, я прикрашаюсь для інших мужиків. Логіка залізна. Мама чоловіка бажала для сина сіру мишку, щоб вона особливо не виділялася з їхньої родини. А чоловік втомився жити нудно та сіро, як заведено в будинку його мами.

Я йому показала наочно, що він гідний життя прожити яскраво і щасливо: ми подорожували світом і відвідували пам’ятки, цікаві місця та екскурсії. Від нашого спільного дозвілля чоловік різко виріс в особистісному плані, заразом підтягнув самооцінку, і посаду на роботі.

До кінця розкрити його вдачу мені не вдалося, але його мислення, кругозір розширилися багаторазово. Чоловік став сильно відрізнятися від своєї сім’ї, і всі чудово розуміли, що це я його так змінила.

Але вони анітрохи не раділи за сина та брата, а навпаки, позаздрили нам, мене обізвали відьмою. Вони давно мріяли нас розлучити, щоб “забрати сина з моїх чіпких лап”.

Тому й придумали таку підлу і підступну історію про мене – що наш первісток нагуляний, і щоб я не зганьбилась і чоловік не зірвався з гачка, я швиденько на нього повісила сина і вискочила заміж.

Чоловік усе це слухав, вірив і… терпів. Він сказав, що дуже любив мене і досі любить, тому не міг піти від мене. Але інформація про те, що перша дитина – не його рідний син, його морально з’їдала зсередини.

Виходить, план сестри та свекрухи провалився, але сильно покалічив душу мого чоловіка. Їм не шкода, а мені боляче за нього.

Я вже готова пройти цю ДНК, щоб заспокоїти чоловіка та заткнути погані роти його родичам. Але хочу це зробити красиво, тому що вони діяли нишком.

Нехай вже син щасливо одружується, а потім я їм задам урок, який вони запам’ятають на все життя – я ж відьма за їхніми уявленнями. І не знехтували ж сім’ю сина рушити своїми тупими методами!