Я могла б перемагати на конкурсах краси, а натомість живу на самоті в свої 40 років

Я ніколи не страждала від комплексів щодо своєї зовнішності. Себе гідно оцінювала і розуміла, що з обличчям і фігурою мені пощастило.

Тільки в житті це мені ніяк не допомагає. Зараз мені 40 років, і я самотня. В юності довелося пережити важку недугу, через яку я близько 5 років то вдома сиділа, то по лікарнях ходила.

Зав’язати стосунки в молодості мені не вдалося. Та й з навчанням не склалося з тієї ж причини. Якось батько влаштував мене на фірму до знайомого папірцями завідувати. Так там і працюю й досі. До 30 років остаточно зневірилася, що зможу знайти нормального чоловіка.

Ні, чоловіки в мене, звісно, ​​були. Але далі одного побачення справа не йшла. Бачила, що їм від мене лише одне потрібне. З моїми даними мені на конкурсах краси можна було сяяти. А я все пропустила. Чекала принца на білому коні, тільки реальне життя воно не схоже на казку.

З подругами теж не сталося. Усі, з ким я колись і дружила, вийшли заміж, дітей мають. Загалом, інтереси у нас різні, поговорити нам нема про що. А вислуховувати їхні вічні скарги на чоловіків та дітей мені набридло. Дівчата з офісу – досить поверхневі. З ними хіба що на каву можна сходити.

Життя моє стало схожим на день бабака. Нічого не хочеться робити. Дивлюсь на своїх однолітків і лікті кусаю: де я звернула не туди? Заміж уже не піду, дітей теж не матиму. Та й не потрібне мені це! Відчуття таке, ніби все довкола не має жодного сенсу.

І хоча я живу досі з матір’ю, всередині відчуваю тотальну самотність. Мама намагається мене підбадьорити, мовляв, я ще молода і життя жінки після 40 років лише починається. Але я не вірю в це.

По собі бачу, що ніякий початок нового щасливого життя мені не світить. Всі мої дії дійшли до такого автоматизму, що я навіть не замислююся над тим, що я роблю на роботі чи вдома.

Останнім часом мама каже, що мені потрібно звернутися по допомогу до фахівця. І це каже жінка, яка завжди скептично ставилася до психологів. Втім, я теж вважаю їх шарлатанами. Тож на пропозицію своєї матері уваги не звернула.

Author

Recent Posts

– Мамо, ти тільки не хвилюйся! Твої речі ми вже запакували, – незворушно заявив син. Наступного дня я позбавила його спадка

- Мамо, ти тільки не хвилюйся! Твої речі ми вже запакували. Ніна Василівна завмерла у…

5 години ago

Мати здала сина в інтернат і не приїхала жодного разу. А коли він розбагатів, прийшла просити грошей

Назару було сім, коли мати привела його в інтернат. Вони їхали автобусом довго - від…

7 години ago

Артемонько, нарешті! Я вже думала, ви зовсім про мене забули

«Швидко збирайся. Негайно.» Ці слова пролунали з вуст Артема так різко, наче він щойно виніс…

8 години ago

– Мама мене скоро забере? – з надією спитала у бабусі покинута на довгі роки онучка

Марійка не розуміла, за які такі гріхи батьки вирішили сплавити її в село. - Доню,…

10 години ago

– Постав це питання своєму Глібу! – випалила сестра, – чому ти завжди одна і чому у вас грошей немає? А з мене годі…

- Ти найгірша сестра на світі. Шкода, що ми родичі - отримала Іра листівку замість…

14 години ago