Я ніколи не страждала від комплексів щодо своєї зовнішності. Себе гідно оцінювала і розуміла, що з обличчям і фігурою мені пощастило.
Тільки в житті це мені ніяк не допомагає. Зараз мені 40 років, і я самотня. В юності довелося пережити важку недугу, через яку я близько 5 років то вдома сиділа, то по лікарнях ходила.
Зав’язати стосунки в молодості мені не вдалося. Та й з навчанням не склалося з тієї ж причини. Якось батько влаштував мене на фірму до знайомого папірцями завідувати. Так там і працюю й досі. До 30 років остаточно зневірилася, що зможу знайти нормального чоловіка.
Ні, чоловіки в мене, звісно, були. Але далі одного побачення справа не йшла. Бачила, що їм від мене лише одне потрібне. З моїми даними мені на конкурсах краси можна було сяяти. А я все пропустила. Чекала принца на білому коні, тільки реальне життя воно не схоже на казку.
З подругами теж не сталося. Усі, з ким я колись і дружила, вийшли заміж, дітей мають. Загалом, інтереси у нас різні, поговорити нам нема про що. А вислуховувати їхні вічні скарги на чоловіків та дітей мені набридло. Дівчата з офісу – досить поверхневі. З ними хіба що на каву можна сходити.
Життя моє стало схожим на день бабака. Нічого не хочеться робити. Дивлюсь на своїх однолітків і лікті кусаю: де я звернула не туди? Заміж уже не піду, дітей теж не матиму. Та й не потрібне мені це! Відчуття таке, ніби все довкола не має жодного сенсу.
І хоча я живу досі з матір’ю, всередині відчуваю тотальну самотність. Мама намагається мене підбадьорити, мовляв, я ще молода і життя жінки після 40 років лише починається. Але я не вірю в це.
По собі бачу, що ніякий початок нового щасливого життя мені не світить. Всі мої дії дійшли до такого автоматизму, що я навіть не замислююся над тим, що я роблю на роботі чи вдома.
Останнім часом мама каже, що мені потрібно звернутися по допомогу до фахівця. І це каже жінка, яка завжди скептично ставилася до психологів. Втім, я теж вважаю їх шарлатанами. Тож на пропозицію своєї матері уваги не звернула.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…