В моєму домі завжди було прийнято зустрічати друзів в гостей з найбільшими почестями. Батьки в мене прості, і мене виховували без зайвих закидів, тому спілкування з людьми в мене проходить нормально.
Але, є в нас з чоловіком один друг сім’ї. Ні, як людина, звісно, він просто надзвичайно хороший, добрий, завжди відгукується на прохання допомогти, але що стосується гостювання в чужому будинку, це звісно жах.
Можливо в мене так не прийнято, хоча чоловік реагує не менш цікаво, просто сміється з цього всього. А проблема в тому, що цей Микита, йому ж стільки в тарілку не поклади, він все з’їсть. Та і їжі мені не шкода, просто незручно часом, бувають моменти, коли я готую для себе і коханого щось особливе, син дорослий, тому теж може їсти те саме, і якщо це щось складне, якесь дороге м’ясо, риба, то я готую так щоб з’їсти за вечір, можна сказати навіть порційно.
Саме тому, я просто ненавиджу коли мій милий приводить з собою цього ненажеру, і Микита починає доїдати за всіма.
Дійшло до того, що він просто може в чужому домі забрати останній шмат чогось, хліба чи там піцци якоїсь, бо я часто смаколики різні випікаю.
А ось ситуація, яка склалася 5 днів тому мене взагалі з колії вибила. У нього був день народження, так як він холостий, я згодилася допомоги в приготуванні їжі, домовилися що я все куплю, а потім кошти мені віддадуть. Чи варто казати, що звісно я теж розраховувала бути на святі, всіх з тієї компанії я знаю, до того як перевелася в інший підрозділ працювали разом.
Але мені і словом не обмовилися про те, щоб я приходила. Я спакувала в обід лотки і відправила чоловіка на свято, він думав що я маю пізніше підійти, йому навіть а голову не прийшло поговорити зі мною з приводу то чого я не збираюся, прояснив це тим, що навіть не думав, що мене можуть не покликати. А ввечері ще й образився що я не прийшла, приїхав додому і виказала мені яка я безсовісна, всі ж мене чекали, але мені хіба хтось казав щось? Чи я сама мала припертися?
Протяг пронизував наскрізь, гуляючи по порожній залі очікування провінційного вокзалу. Ірина щільніше закутала в хустку…
Телефон лежав на столі вже двадцять хвилин. Галина Іванівна дивилася на нього, як на гранату…
Таня була впевнена, що її Андрій ніколи їй не зрадить, адже на шляху до сімейного…
Літо стояло спекотне, з рідкими дощами та грозами, після яких над всім небом над селом…
Лариса після школи вступила в університет, та поїхала до бабусі. Вона раділа, що нарешті вирвалася…
Вероніка Сергіївна нарешті вирвалася у відпустку. Можна було розслабитися, вийти зі щоденного образу суворого завуча…