З Вовою та Яною не зустрічаємось. Нема чого! Нехай вони думають, що хочуть! Тепер Вова точно знайшов свою другу половину, таку ж недолугу, як і він сам

Брат мого чоловіка чомусь вважає, що я та його колишня дружина – чи не найкращі подружки. Поки Вова був одружений, ми з Алісою часто переписувалися.

Але теми для розмов стосувалися виключно сім’ї наших чоловіків: що дарувати свекрам, як відкараскатися від запрошення бабусі на млинці й таке інше. Чоловіки — єдине, що пов’язувало мене та Алісу!

Після того, як Аліса пішла від Вови й вони розлучилися, ми з Алісою більше не перекинулися жодним словом. Зникло те, що нас, можна сказати, ріднило.

Аліса, начебто, залишилася сама після розлучення. У друзях вона в мене була, її фотографій з іншими чоловіками я не бачила. Вову ж понесло на всі тяжкі: він познайомився з жінкою, вирішив на ній одружитися.

– Яка у Вови нині… розбитна кохана, — делікатно виразилася свекруха, після знайомства з Вовиною Яною.

Я з Яною теж перетнулася, це був день народження їхньої бабусі, вісімдесят років, кругла дата, ми не могли пропустити.

Вона пила більше за всіх, у неї грубий, продимлений голос, вона розповідала якісь історії про тупих колег і родичів, і сама голосно над ними сміялася.

З дня народження я вийшла в повній впевненості, що я не спілкуватимуся з нею, навіть з сімейних питань.

По свекрусі було видно, що вона в повній прострації, але свекруха ніколи нікуди не лізе.

Пів року не минуло, як Вова потягнув Яну до РАГСу. Свекри на весілля зібралися. Мене та чоловіка Вова теж запросив. Я не хотіла йти.

– Оксано, я там один повинен страждати? Ти моя дружина. Пам’ятаєш? Сумувати теж разом! – умовив чоловік.

Купили мікрохвильову піч, обравши цю позицію з аркуша бажаних подарунків, купили нареченій букет і вирушили вітати подружжя.

З боку Яни з рідні були мати та бабуся, копії Яни: сміх, продимлений голос, міцні напої пили, не морщачись. Я трималася ближче до свекра.

Години за дві після початку бенкету, до нашого столика підійшла наречена.

– Ти Оксана? Бачились. Значить ти та сама, хто розповість пацючці Алісі про наше з Вовою весілля? Ти, головне, коли розповідатимеш, сильно подружку не засмучуй. Можеш сказати, що шлюб у нас по зальоту.

– Яна, ходімо, допоможеш мені таксі викликати, адресу нагадаєш, — свекруха встала з-за столу, взяла наречену під лікоть і повела.

Я знайшла чоловіка, він був із нареченим. Запитала у Вови, що за нісенітницю зараз вислухала, коротко передавши слова Яни.

– Ви ж з Алісою нерозлучні подружки, всі про це знають. Яна тебе запрошувати не хотіла, щоб ти Алісі нічого не розповіла.

– Не розповіла про що? Про те, що ти одружився? Або про наречену, яка налиманилася, та порола нісенітниці?

– Не треба було мене кликати, я нічого не втратила б, — сказала діверу і попросила чоловіка поїхати додому.

Про весілля Вови та Яни я, якщо й розповідала, то тільки на роботі загалом, коли піднялася тема невдалих весіль. З Алісою ми так і не спілкуємось.

Свекруха (яке щастя, що вона розумна людина), робить все, щоб я та Яна ніде не зустрілися. Якщо у свекрухи день народження, то вона відзначає його двічі – з дівером та його дружиною, потім з нами.

До бабусі їздимо, там теж з Вовою та Яною не зустрічаємось. Нема чого! Нехай вони думають, що хочуть! Тепер Вова точно знайшов свою другу половину, таку ж недолугу, як і він сам!Не знаходите?