За 2 тижні перед школою вони сильно змокли поки бігли з магазину і знову підчепити якусь заразу

Відправила дітей до мене на літо донька. Я дуже цьому рада звісно ж. Так як я приїжджаю не часто, то і діток бачу не довго. А тут така можливість погратися, поспілкуватися з внуками.

Ну і село є село, хай би дітки погралися, свіженького з городу поїли, на річку сходили. Перших 3 тижні, до слова все було в повному порядку. А от потім вони щось розхворілися. То з’їли щось не те, то коліна збили, одна напасть. І дивилася я за ними добре, але всеодно примудрилися, щось витворити.

За 2 тижні перед школою вони сильно змокли поки бігли з магазину і знову підчепити якусь заразу. Цього разу я не стала нічого казати донці, щоб не вислухати порцію звинувачень.

Дітям 7 та 10 років, не маленькі вже. Температуру збивали малиною, оцтом, ставили гірчичники, крім того я трави заварювала, мед калину, молоко давала.

Наче б то все і пройшло. Діти в місто поїхали, я так про хворобу і не казала, думаю мало що, вислухаю зараз. Та і грошей не були в мене на ліки, не хотіла турбувати доньку, хай би відпочивали, обійшлося все і добре.

Аж тут через кілька днів вона дзвонить і каже мамо, у дітей в обох якісь ускладнення, а ще щеплення зробили, температурять обидва, від чого це воно, хто його знає.

Лікар каже що треба знати чим вони хворіли нещодавно, тоді і лікування можна призначити, а я не розумію що таке, наче ж все добре. Діти значить не призналися що хворіли. Та я і сама не знаю що то було, чи то інфекція яка чи що, адже крім температури і лихоманки наче більше нічого і не було, може простуда яка?

От що мені тепер робити, признатися що вони в мене захворіли, чи змовчати, адже це не страшно, скоро все пройде. Просто якщо я скажу, то донька більше їх до мене не відпустить. Як вчинити, я не хочу щоб внуки хворіли, але і боюсь донькиної критики.