За те що дочка не сказала про своє весілля, мати позбавила її спадщини

– Мама власне і зробила те, що обіцяла. І я навіть не маю сумніву, що і на квартиру вона вже заповіт на сестру зробила. Ну Загалом! Скільки років минуло? Ми в офіційному шлюбі вже десять років? Ну ось! І чудово ж спілкувалися усі ці роки? Ну от як? Приходити до нас, з онукою бачитись і так вчинити?

Так мені мама і сказала: “А ти пам’ятаєш?”

Тамара – молодша сестра Лариси, 3 роки тому вона вийшла заміж і поїхала з чоловіком жити в іншу країну. А нещодавно не стало рідної бабусі сестер і Лариса з подивом дізналася, що шикарна бабусина сталінка продається, але не мамою — спадкоємицею за законом, а сестрою, якій мама поступилася своєю спадщиною.

Ларисі майже 40 років, вона 8 років в офіційному шлюбі, а до цього 4 роки з майбутнім чоловіком жили просто так: без дітей, спільної нерухомості та штампу в паспорті, хоча обидві мами наполегливо казали про те, що треба розписатися.

– Я взагалі не збиралася цього робити, – зізнається Лариса. — Жили ми собі та й жили, нікого не чіпали. Квартиру винаймали, про дітей тоді й не думали. Але і свекруха, і моя мама всі твердили, що треба узаконити стосунки, що все не по-людськи, що діти мають з’являтися у шлюбі.

Лариса з чоловіком вирішили розписатися не через наполегливість батьків, а тому, що вирішили загальну квартиру купувати в іпотеку, були й ще деякі причини, пов’язані з бюрократією та необхідністю офіційного статусу.

Розписалися буденно, просто сходили до РАГСу в будній день і підписи поставили, Лариса не змінювала прізвище, щоб не міняти документи, яких у кожного багато. Саме подружжя особливо цей день не відзначало, так, відпросилися з робіт, так, привітали один одного і ввечері “з чаєм” з’їли по шматочку тортика.

– І все, нічого в нашому житті взагалі не змінилося. Батьки, точніше, моя мама, дізналася місяців через 8 і то випадково, ми переїжджали до своєї квартири, вона виявила бажання мені допомагати збирати речі, побачила документи, уточнила та влаштувала чи не істерику на рівному місці:

“Ах, ось як ви! Навіть не сказали”. Кинула папери, які тримала в руках, заявила, що якщо я її не вважаю частиною сім’ї, то висновки вона зробить і ці висновки мене не порадують.

– Боже, яка драма! А що вона хотіла? Пишна урочистість на сотню гостей?

– На сотню гостей у нас грошей не було. Але їй дуже прикро здалося, що старша дочка вийшла заміж взагалі ніяк не відзначивши цієї події. А ми спеціально не стали говорити нікому. Ну, по-перше, не вважали це чимось незвичайним, ми ж жили разом кілька років, може, треба було ще й першу шлюбну ніч влаштувати з внесенням простирадла? А по-друге, не хотіли ми слухати про тітку Галю, яку неодмінно треба запросити, вона мене на колінах хитала, про дядька Льошу, який з батьком колись маму з лікарні забирав. А я знала, що так буде. У результаті сестри були й дядько Льоша, і тітка Галя.

Свекруха, якій довелося сказати про зміну статусу, відреагувала спокійно: “Розписалися? Нарешті все як належить!”

А мама Лариси “дулася” ще довго, практично до появи внучки 6 років тому. Потім стосунки налагодилися і були цілком спорідненими.

– У гості ходили один до одного, онуці мама подарунки робила, приходила майже щотижня, щоб бачити, як дівчинка росте. Нормальні були стосунки й із зятем у мами, хвалила його, — згадує Лариса. — тема весілля, про яку мама дізналася за фактом, так би мовити, ніколи навіть не виринала потім.

– А Бабуся знала? І як вона поставилася? Образилася як і мама?

– Бабуся дізналася від мами, плечима знизала і сказала, що коли вони з дідом одружилися, багато теж весіль не грали, а її власні батьки все життя прожили в церковному шлюбі та не розписувалися до самого останнього дня, навіть різні прізвища у них. Бабуся взагалі була, на мій погляд, навіть сучаснішою за маму. Вона до останнього була на ногах, бігала на лоджію димити й пила міцну каву. Мамі, власне, навіть доглядати її не довелося. Єдине, бабуся сумувала, тож ми намагалися її відвідувати частіше.

Сестра Лариси вийшла заміж як слід. Без зайвого пафосу, але з білою сукнею та гостями, яких набралося близько 25 осіб. Мама сиділа за весільним столом найщасливіша, але й тоді жодного слова не сказала про те, за яких обставин оформила шлюб її старша.

І ось, бабусі не стало, мама, як вважала Лариса, вступила у спадок, але…

– Чи вона потім оформила дарчу, чи ще як, у подробиці я не вдавалася, але житло виставлено на продаж, а власник моя молодша сестра. І це при тому, що Тамара зовсім не потребує, вони забезпечені житлом. Так, та квартира її чоловіка, тепер сестра купить щось собі. Але хіба це справедливо, що все їй?

– Ну я ж казала тобі колись, – спокійно відповіла мама на невдоволення Лариси. — Якщо ти не вважаєш мене частиною сім’ї, а я, твоя мати дізнаюся, що ти заміж вийшла майже через рік, то чого ти чекала? Я обіцяла, що мої висновки тебе не потішать.

– Помстилась? Рідній дочці через 8 років? — хитає головою подруга Лариси. — Так, помсту вона остудила, нічого не скажеш. Навіть якщо припустити, що мама так задумала тоді ще, скільки років минуло? Невже не передумала? Нормальні ж були у вас стосунки, та й так розсудити, Тома десь далеко, а ти, твій чоловік і ваша дочка, тут, поряд!

З мамою Лариса сильно посварилася. Зовсім не спілкується тепер. Так, без частини спадщини бабусі вони з чоловіком проживуть, але сам факт, що з нею так вчинили — дуже зачіпає.

– Я на тебе теж колись дуже скривджена була, але ми ж спілкувалися, – дивується тепер мама.

– А я не хочу посміхатися тобі в очі, щоб потім, коли тобі буде потрібний догляд або стане тужливо і самотньо, пригадати бабусину квартиру, розвернутися і піти. Як на мене – краще так, ти не вважаєш мене частиною сім’ї? На цьому й закінчимо, — відповіла Лариса.