У мене було таке, що пояснити з наукової точки зору будь-яким чином я не можу до сих пір. Щоб було зрозуміліше, сам я матеріаліст, атеїст і ніколи ні в яку містику, забобони і всякого роду бісовщину не вірив.
Загалом, купив я собі авто. Довго шукав, за ті гроші, що у мене були, нічого хорошого знайти не міг. І ось знайшов непоганий такий Ніссан. І більше ніж машина, мені сподобався продавець.
Типовий такий чоловік, який не вміє брехати і навіть не бачить в цьому сенсу. І був він ще дуже релігійний. Коли ми оформляли договір купівлі-продажу, я віддав йому його особисті речі з бардачка і запитав, чи буде він забирати своїх богів, носіїв зображень яких було в машині, як в невеликій церкві.
Він запропонував їх мені залишити, але я заперечив, що це його власність і взагалі я людина від релігії далекий. З деяким розчаруванням в погляді він все-таки забрав їх з собою.
А далі почалося те, що я пояснити, як розсудлива людина, не можу до цього дня. Пару днів проїздив цілком нормально. Але десь уже на третій день в мене мало не в’їхала машина.
Ну з ким не буває, подумав я. В кінці-кінців не перший раз, та й напевно не останній. І от щодо “не останній” я мав рацію.
Протягом п’яти днів в Ніссан кожен день хтось намагався врізатися. То фургон мало не перебудувався в мене, я помітив його в останній момент. То якийсь молодець на перехресті в лобову атаку пішов, ледве встиг ухилитися (він, до речі, навіть не намагався).
То ще якийсь дивак їхав в мене так, ніби мене немає. В кінці-кінців день, напевно, на п’ятий мене, що стояв на перехресті, наздогнала Нексія. Благо відбувся тріщиною на бампері (на цьому навіть заробив).
Загалом, розповів я тоді про те, що відбувається дівчині своїй, і вона запропонувала в машину повернути іконку. Я, звичайно, був проти. Але потім подумав, що тут і так якась дичина твориться, погодився.
Тільки з умовою того, що цього не буде на торпеді, а просто вона щось своє релігійне покладе в бардачок, де ніхто, а головне я, не буде цього бачити. І як відрізало.
Більше ніхто ось уже протягом року в неї не мітить.Поліція правда, за виїзд на зустрічну гальмували. Але і там все легко вирішили.
«Начебто все готове до зустрічі, – жінка глянула у вікно. – А вони, мабуть, тільки…
- Ось, тримай. Це потрібно підписати до того, як ми підемо до РАЦСу. Саша, яка…
Софія Іванівна збиралася із чоловіком на дачу. Видався довгий вихідний і хотілося провести його на…
- Ірино, а Світлана, донька Маринки та Гриші, вже свою квартиру купила. В іпотеку, звичайно,…
В той день народження мені виповнилося тридцять вісім. Подарунок я отримала один – правду. А…
Я й досі пам'ятаю той запах: кислий, важкий, чужий. Він майнув в обличчя, щойно ми…