Мені 22 роки, заміжня ось уже 4 роки. Мій чоловік був моїм першим коханням.
З ним познайомилися ще в універі на 1 курсі. Зустрічалися, закохалися, одружилися. Все було добре. Жили душа в душу, у нас росте дочка. Їй півтора року вже.
Але ось сталося те, що я полюбила іншого хлопця. Він кавказець. Спочатку я думала, здалося, просто налаштувала себе. Або з нудьги, від побуту втомилася.
Але чим далі, тим більше розумію, що дійсно до чоловіка вже не відчуваю нічого. Ні в спілкуванні, ні в ліжку. А з ним все по іншому. Я ніби знову юна дівчина, вільна.
Він не знає ще, що я заміжня. При ньому я кільце не ношу. І боюся йому сказати, як він поставиться. І чоловікові боюся сказати, адже у нас спільна дитина.
Так що ось мічуся між двох вогнів постійно брешу, знаходжу відмазки, які звичайно рано чи пізно опиняться на поверхні.
Я дуже люблю Арсена, боюся його втратити, якщо раптом він не зрозуміє не пробачить за брехню. І кине мене.
- Це що – запізніле ускладнення після перенесеного ковіда? - Здивувалася Світлана, що повернулася з…
Того ранку я вирішила, - або вона піде з цього будинку, або піду я. А…
Настя їхала в село. Жити з матір'ю стало нестерпно. І раніше жилося не солодко, але,…
Інна та Максим познайомилися за пів року до закінчення навчання, хоча п'ять років навчалися в…
-Значить так! – гримнув по столу Михайло. – Мені машина та гараж. Вважаю, що я…
Віка неквапливо йшла вулицею. Зимовий вечір запалював ліхтарі на паркових алеях, затишно світилися вікна будинків.…