Я студентка третього курсу, вчитися ще півтора року. Закохалася в викладача майже на 30 років старше, добре спілкуємося. Обидва палимо, тому можу «таємно» спостерігати за ним.
Раніше постійно дивився вдалину, тепер повертається в мою сторону. З’являється одногрупник – відвертається. На парах спокійно дивиться мені в очі, наодинці на невеликій дистанції дивиться вниз і в бік.
Часто ловлю на собі його погляд. Був і етап ігнорування. Це все відрізняється від його колишньої поведінки.
Як зрозуміти, чи є у нього почуття до мене, або це плід моєї уяви? А якщо є, як акуратно підштовхнути його до дій?
Катя, 22 роки
Катя, щоб розібратися в ситуації, для початку постарайтеся відповісти собі на наступні питання. Що для вас самої означає «я закохалася в викладача»? Що значить «добре спілкуємося»? У чому, на вашу думку, це полягає? Чи можна судити про почуття іншої людини лише по тому, як він дивиться на вас?
Чи добре ви пам’ятаєте минулу поведінку викладача? Що змінилося, крім спрямованих на вас поглядів? Чи могло бути «ігнорування» з його боку чимось іншим? Як відрізнити «плід уяви» від реальності, якщо подивитися на ситуацію з боку, як якщо б вона відбувалася з іншою людиною на ваших очах?
Чи достатньо вам відповідей на ці питання, щоб зрозуміти, чи є у викладача до вас почуття? А якщо достатньо, то навіщо вам потрібні його почуття? Чи готові ви поговорити з ним про ваші стосунки? Навіщо вам підштовхувати його до будь-яких дій? Що ви в результаті хочете отримати? Якими ви бачите відносини з ним в майбутньому – найближчим часом, через 10 або 20 років?
Можливо, деякі відповіді на ці питання викличуть інші питання, і, відповівши на них, ви зможете самі скласти думку, яка не буде «плодом уяви», і прийняти рішення, що робити далі.
У сорок сім років Аркадій потрапив у лікарню, - серце. Лікувався, дієти дотримувався, рекомендації виконував.…
Тетяна саме збиралася відпочити після робочого тижня, коли в двері подзвонили. На порозі стояли свекруха…
Борис ніколи не вирізнявся оригінальністю. Втім, Кіра це знала з самого початку - ще тоді,…
Того дня, коли я заїхав за своєю восьмирічною Софійкою до дорогого столичного ліцею, я навіть…
— Тату, вона тепер заробляє втричі більше, ніж я. Втричі! Це ж просто… ненормально, —…
- Дімо! Ти чуєш, що я тобі говорю? - Олена несподівано гупнула по столу долонею.…