Заробляв він, як і хотів, але виявилося, що я тепер почала працювати на чужого жахливого жадібного дядька

Все почалося понад 8 років тому. Мене перевели з одного офісу до іншого, і його теж, майже одночасно. На роботі він завжди надавав знаки уваги. Я на них відповідала, тому що він був дуже привабливим чоловіком. Потроху почали зустрічатись, я якось дуже швидко його полюбила. І це, як мені здавалося, було взаємно.

Я знала, що він одружений, але все одно зустрічалася з ним. Думки забрати його із сім’ї, ніколи не було. Ми зустрічалися щодня (кіно, кафе, прогулянки, природа), нам завжди було добре разом. Так минуло 2 роки, і він запропонував відкрити свій бізнес (його) та працювати разом, а не «мучитися на чужого дядька».

Так він відкрив магазин. Обіцяв «золоті гори», що тепер заживемо як нормальні люди, працюватимемо самі на себе і ні від кого не будемо залежні.

Бізнес пішов добре. Заробляв він, як і хотів, але виявилося, що я тепер почала працювати на чужого жахливого жадібного дядька. Я не претендувала на його прибуток, але врешті-решт вся робота була на мені.

Спочатку я була адміністратором магазину, а потім адміністратор плюс продавець, коли треба прибиральниця, я за прибиральницю. Працювала майже без вихідних, з ранку до ночі, ночувала, до речі, там же. Він мені обладнав 2 кімнати під житло (про відпустку і мріяти не сміла).

Він почав ревнувати мене до всіх чоловіків, хто вітається, хто усміхнеться (а це наші покупці, я їм заборонити не можу). Через це у нас почалися скандали, раз на тиждень обов’язково.

Потім через пару днів після скандалів, як ні в чому не бувало, знову освідчувався в коханні, але ніколи не вибачався, а я дурна, розвішаю свої вушка, одягну рожеві окуляри і забуваю все погане. І так щоразу. На роботі він виявився дуже дріб’язковим та істеричним начальником.

Навіть ганчірку для підлоги ми купували своїм коштом. Про прогулянки, походи у кіно чи ресторан я взагалі забула. Цілодобово була в магазині, і часто по 5-6 днів не виходила на чисте повітря.

З ним ми розмовляли лише про роботу, я перестала спілкуватися зі своїми подругами та знайомими. У результаті народила від нього довгоочікуваного сина.

Після трьох операцій, двох викиднів, після 8 років проведених з ним, з людиною, яку я любила більше життя, була готова заради нього на все, не просячи замість нічого, крім любові та уваги.

Перед пологами магазин закрили, тому що сам він працювати не хотів, а після того, як синові виповнилося 4 місяці, чоловік заявив, що він до дитини відношення не має (хоча мій синочок точна копія свого батька) і вигнав нас.

Тепер я одна зі своїм сином і щаслива, що не спілкуватимуся з цією людиною. Тепер я відчуваю волю! Адже я його так любила, а він убив моє кохання за один день.