Минуло вже майже 10 років, коли я поїхала за кордон. Їхала не від хорошого життя, а щоб заробити грошей та допомогти своїм донькам. Вони в мене вже дорослі, але ми лише втрьох на всьому білому світі. Їхній батько вирішив жити для себе і фінансово ніяк не допомагає. Коли вони обидві вийшли заміж, я поїхала заробляти гроші.
Варто сказати, що моїй старшій дочці дуже пощастило. Вона добре вийшла заміж. У неї чоловік пристойно заробляє. Є квартира та машина. Маринка моя навіть на роботу ходить не заради грошей. Просто їй подобається робити те, що вона робить. А так живе, як у Христа за пазухою.
А ось моїй молодшій доньці Галі не так пощастило. Чоловік у неї добрий, живуть душа в душу. Ось тільки жили вони в хаті батьків чоловіка. Там велика хата, у них була своя кімната. Але кухня спільна, тому свекруха постійно доньці розповідала, яка вона погана господиня.
Я сама встигла пожити зі свекрухою, знаю, що це таке. Тому я й вирішила, що маю молодшій доньці допомогти.
Перші п’ять років я відкладала кожну копійку. Працювала з ранку до ночі, щоб зібрати гроші. І накопичила пристойну суму. Коли повернулася, придбала молодшій доньці квартиру. У хорошому районі, поряд із школою, щоб діткам було поруч ходити. Адже у них за ці роки народилося троє дітей. Звичайно це не новобудова, але будинок не старий.
Після цього потрібно було в квартирі ще ремонт зробити, меблі оновити. Тож десь рік я віддавала всі гроші на те, щоб вони там облаштовувалися. З того часу я так і живу: отримую 800 євро, з них 500 одразу відправляю молодшій доньці. Ще 50 відправляю старшій, щоби не думала, що мати зовсім про неї забула. Мені на життя йде все, що залишилося.
І я не скаржусь, ні. Задля цього я і працюю. Ось тільки турбує мене одна річ. У дитинстві мої дівчатка були дуже дружні, завжди стояли горою одна за одну. Але зараз зовсім перестали спілкуватися.
Якось запитала у Марини, як там Галя, так вона пирхнула, мовляв, не знаю, подзвони їй і спитай. Адже живуть в одному місті, але зовсім не спілкуються. Не можу зрозуміти, у чому річ. Може це я в чомусь завинила?
Дівчинка на інвалідному візку приїхала до притулку для тварин і хотіла забрати додому найнебезпечнішого собаку:…
Та ніч почалася мирно. Я складала білизну, коли раптом з вітальні пролунав крик Лілі: -…
Оля пам'ятала той день до дрібниць. Три роки тому, а наче ціла епоха. Олексій кинув…
– Може, не будемо так коротко? – із сумнівом запитала перукарка, оглядаючи майбутній масштаб робіт.…
- Мамо, ти чого так довго? У нас два дні всього, а ти годину вже…
У Насті не стало батька. Мама повідомила їй про це тихо й швидко, ніби це…