Заробляю 800 євро, з них 500 віддаю молодшій доньці, 50 відправляю старшій, помітила дещо важливе

Минуло вже майже 10 років, коли я поїхала за кордон. Їхала не від хорошого життя, а щоб заробити грошей та допомогти своїм донькам. Вони в мене вже дорослі, але ми лише втрьох на всьому білому світі. Їхній батько вирішив жити для себе і фінансово ніяк не допомагає. Коли вони обидві вийшли заміж, я поїхала заробляти гроші.

Варто сказати, що моїй старшій дочці дуже пощастило. Вона добре вийшла заміж. У неї чоловік пристойно заробляє. Є квартира та машина. Маринка моя навіть на роботу ходить не заради грошей. Просто їй подобається робити те, що вона робить. А так живе, як у Христа за пазухою.

А ось моїй молодшій доньці Галі не так пощастило. Чоловік у неї добрий, живуть душа в душу. Ось тільки жили вони в хаті батьків чоловіка. Там велика хата, у них була своя кімната. Але кухня спільна, тому свекруха постійно доньці розповідала, яка вона погана господиня.

Я сама встигла пожити зі свекрухою, знаю, що це таке. Тому я й вирішила, що маю молодшій доньці допомогти.

Перші п’ять років я відкладала кожну копійку. Працювала з ранку до ночі, щоб зібрати гроші. І накопичила пристойну суму. Коли повернулася, придбала молодшій доньці квартиру. У хорошому районі, поряд із школою, щоб діткам було поруч ходити. Адже у них за ці роки народилося троє дітей. Звичайно це не новобудова, але будинок не старий.

Після цього потрібно було в квартирі ще ремонт зробити, меблі оновити. Тож десь рік я віддавала всі гроші на те, щоб вони там облаштовувалися. З того часу я так і живу: отримую 800 євро, з них 500 одразу відправляю молодшій доньці. Ще 50 відправляю старшій, щоби не думала, що мати зовсім про неї забула. Мені на життя йде все, що залишилося.

І я не скаржусь, ні. Задля цього я і працюю. Ось тільки турбує мене одна річ. У дитинстві мої дівчатка були дуже дружні, завжди стояли горою одна за одну. Але зараз зовсім перестали спілкуватися.

Якось запитала у Марини, як там Галя, так вона пирхнула, мовляв, не знаю, подзвони їй і спитай. Адже живуть в одному місті, але зовсім не спілкуються. Не можу зрозуміти, у чому річ. Може це я в чомусь завинила?

Author

Recent Posts

Чоловіча угода…

Павло стояв на порозі своєї квартири, ніяк не наважуючись подзвонити у двері. Там, за дверима,…

3 години ago

– Бачу, ти постаріла: змарніла, круги під очима, та й постать не та, що була раніше, – уїдливо помітила свекруха

– Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була одягнена…

5 години ago

Зупинка долі…

- Пані, не знаєте, автобус уже пішов? - до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме мужик,…

6 години ago

– Невже це доля? – майнула думка. І Микита підкорився їй…

Він брів нічним містом, сильно хитаючись, після прийняття доброї порції міцного. Куди забрів? Його це…

7 години ago