Все в нашому житті взаємопов’язане. Здрастуйте дорогі читачі! Мені хотілося б розповісти вам історію про людей, які люблять почухати злими язиками не думаючи про наслідки.
Жила у нас в під’їзді одна жінка, яка “знала все про всіх”, благо вікна у неї виходили на вхідні двері під’їзду, і вона страждала безсонням. Так ось, щоб їй не було нудно жити (вона потім в цьому зізналася), любила вона придумати немислимі гидоти про своїх сусідів.
Звісно, всі дівки у неї були гулящі, а хлопці – розбишаки. Скільки крові вона попила нам – не розповісти. Ми (сусіди й мешканці будинку) знали її дивацтва, а ось жителі інших будинків, на жаль, ні. І найприкріше, вірили їй на слово.
Повертаюся якось з роботи (працювала офіціанткою приходила о 5 ранку), втомлена і без сил абияк дісталася до своїх дверей, минаючи п’ять поверхів і сотні ступенів. Дивлюся, двері на дах відкриті й опущені сходи. Не знаю що мене тоді спонукало, але я вирішила залізти наверх і подивитися.
Піднявшись, я побачила дівчину-сусідку з третього поверху, сплячу, неприродно бліду. Як пізніше виявилося, ця дівчинка зустрічалася з юнаком із сусіднього будинку, любов у них була неземна, вся справа до весілля йшла.
А наша зла сусідка-трепло, побачила одного разу батьків цього хлопця й облила брудом бідну дівчинку. Батьки, відправили сина вчитися в інше місто, а дівчині нічого не залишилося як зробити такий необдуманий вчинок.
P.S. Дівчина залишилася здорова, а сусідку засудили й змусили виплатити велику суму грошей, благо вона була самотня, але заможна, вона продала свою квартиру і виїхала жити в інше місто. Завжди думайте про наслідки, кажучи про когось неправду.
Коли Федір і Тася одружилися, у їхньому житті не було нічого особливого. Ні багатих родичів,…
Щойно Оксана переступила поріг, як її погляд одразу впав на Інну. Зовиця стояла посеред передпокою,…
Оксана припаркувала свій позашляховик біля будинку, але не поспішала виходити. Кілька секунд просто сиділа, заплющивши…
Єгор натиснув на кнопку дзвінка і почув замість звичного маминого голосу чужий, хрипкий і невдоволений:…
Ключ м’яко клацнув у замку, але за порогом Олену зустріла не тиша рідного дому. З…
— Ти справді… замки поміняла?! А як же ми тепер до хати потрапимо?! — вигукнула…