Жити в селі їй не хотілося, тож після закінчення школи дівчина поїхала до міста працювати продавчинею. Перший професійний досвід виявився невдалим: завідувач магазину вирішила привласнити гроші, а нестачу повісила на новеньку. Олена опинилася в повній розгубленості і поділилася своїм горем із рідними. «Не треба було туди потикатися!» – відрізав батько. Але мати твердо заперечила: «Дочці треба допомогти!»

Олена була молодшою дитиною в сім’ї та росла жвавою дівчинкою. Жити в селі їй не хотілося, тож після закінчення школи дівчина поїхала до міста працювати продавчинею.

Перший професійний досвід виявився невдалим: завідувач магазину вирішила привласнити гроші, а нестачу повісила на новеньку. Олена опинилася в повній розгубленості і поділилася своїм горем із рідними.

«Не треба було туди потикатися!» – відрізав батько.

Але мати твердо заперечила: «Дочці треба допомогти!»

Спільними зусиллями брак відшкодували, і дівчина пообіцяла більше не потрапляти до подібних ситуацій.

Незабаром Олена вийшла заміж і народила сина, якому дали ім’я Олексій. Її чоловік був вихідцем із глибинки, тому жили вони спочатку на орендованій квартирі. А потім молодій родині пощастило виклопотати двокімнатну квартиру у селищі неподалік міста.

Залишалося тільки жити та будувати плани на майбутнє. Олекса ріс батькам на радість гарним і розумним хлопчиком, а молода мати розквітала з кожним днем все більше. А от батько почав зловживати міцними напоями. У такому стані він втрачав самоконтроль, і в сім’ї почастішали скандали.

Коли Олексій подорослішав та одружився, молодята захотіли жити окремо та переїхали до міського гуртожитку. Дружина дісталася хлопцеві з характером і почала потихеньку керувати ним на свій лад. З появою доньки молодим все важче було зводити кінці з кінцями, але норовлива невістка навідріз відмовлялася жити зі свекрухою.

Тим часом взаємини Олени з чоловіком, що п’є, остаточно зіпсувалися. Згодом чоловік вирушив у інший світ, і жінка залишилася на самоті, оскільки дітям сподобалося почуватися вільно без батьківського контролю. Молода сім’я продовжувала знімати у місті поганеньку однушку.

«Дітям треба допомагати», – вирішила Олена і виставила на продаж свою квартиру. З виручених грошей вона витратила лише частину на покупку половини невеликого будинку, а суму, що залишилася, віддала синові, щоб той зміг придбати квартиру в місті.

Олексій придбав власне житло, його матеріальне становище поступово покращувалося. Але мати бачила сина все рідше. Олена розуміла: у Олекси своя сім’я, донька підростає, і на роботі обов’язків додалося. А вперта невістка поваги до свекрухи не виявляла і відвідувати як і раніше не збиралася.

Дочка в Олексія підросла і перетворилася на гарну наречену. Її вибір припав на серйозного хлопчину, з яким вона вирішила пов’язати подальшу долю, і батьки зіграли дівчині гідне весілля — єдина дочка як не крути! Бабуся Олена благословила онучку, пораділа її щастю, але довго після цього не прожила.

Великих перспектив у рідному місті для молодят ніхто не бачив, тому їхні погляди зосередилися на столиці: там зарплати вищі та рівень життя кращий.

«Донечці треба допомогти!» — погодився Льоша з дружиною та оформив на себе кредит, бо квартира у столиці коштує недешево, і навіть після продажу бабусиної половини будинку грошей на неї не вистачало. Після придбання дітям столичного житла батьки взяли другий кредит, щоб зробити там пристойний ремонт.

А самі залишилися удвох доживати свій вік з надією на швидке та успішне погашення боргів. Чи вартувало воно того — час покаже!