– Значить, заради мене він і пальцем не ворухнув, а заради цієї корови раптом прийняв целібат, – прошипіла подруга

– Якщо покличеш Микиту на свій день народження, на мене не чекай. І не лише на свято, а загалом. Бачити його не можу!

– Настя, почекай… – розгубилася Юля. – Ну, як я можу не запросити його? Це ж брат мого чоловіка. Ми одна сім’я…

– Та кинь. Сім’я! – передражнила подруга. – Чи давно ти з ним прямо дружбу водиш? Жили ж раніше без нього якось і нічого. Невже він такий важливий для тебе?

Юля нервово закусила губу. Вона знала, що з певного моменту Настя та Микита, м’яко кажучи, не ладнали. Але щоб ось так?

Ультиматуми на кшталт «або він, або я» звучали вперше.

Між Микитою та Юлею справді не було теплої дружби. Скоріше, нейтралітет. Ні, він не був важливим для Юлі. Натомість для неї були важливими почуття її чоловіка, Володимира.

– Настя, ти взагалі розумієш, перед яким вибором ти мене ставиш? Виходить, або ти, або Володя! Він же…

– Зрозуміло, все з тобою, – перебила її подруга. – Інтереси Володі для тебе понад усе. Зрозуміло!

Розмова перервалася. Вона залишила неприємний смак. Наче Юлю притиснули до стіни та звинуватили у зраді.

Вона чудово розуміла, що Насті боляче, але водночас відчувала себе несправедливо скривдженою. Чому Настя не входить у її становище? Чому Юлі з її милості доводиться обирати між сім’єю та подругою, яка була поруч все її життя?

Вони були разом із самого дитинства. Спочатку ходили в один садок, потім у школу. Їхні родини дружили між собою.

Влітку Юлю спокійно відпускали на кілька тижнів до бабусі та дідуся Насті, у селище, ближче до моря. Кілька разів вони всі разом, двома сім’ями, з’їздили в Одесу.

У дитинстві Юля була повненькою і дуже соромилася цього. Ситуацію посилювали однокласники, які не втрачали нагоди подражнити її.

Настя завжди вставала на захист подруги. Вона могла не тільки дати відсіч словесно, але ще й врізати кривднику, тому невдовзі всім стало ясно, що Юлю краще не задирати.

Юля у відповідь допомагала Насті з будинком і давала списувати на контрольних. Могла позичити щось зі свого гардероба, якщо подруга просила. Якщо купувала ласощі, то по можливості – одразу на двох.

Їхні родини дружили досі. Нещодавно мати хвалилася, як батьки Насті допомогли їм з ремонтом. Юлю приймали в будинку подруги, як свою, і завжди були раді бачити. Навіть запрошували на свята.

Словом, Настя була не просто подружкою. Вона була цілою частиною життя для Юлії. Ні закреслити, ні викреслити.

Колись вони навіть мало не стали родичами. Ну, як «мало»… Якщо говорити відверто, до цього було як пішки до Місяця, але Настя свято вірила у протилежне.

– Слухай, а може, поріднимось? – Сказала подруга одного разу. – Зведи мене з Микитою. Ну, із братом твого чоловіка. Чоловіків нормальних нині мало, а тут он свій під боком. Класно буде, якщо вийде.

Юля тоді напружилася. Теоретично все це звучало чудово, але на практиці… Юля дуже добре знала Микиту. Так, він мав успіх серед дівчат.

Високий, симпатичний, компанійський. Але дуже вітряний. Він міняв дівчат, як рукавички, особливо не затримуючись на жодній.

– Настя, з «нормальним» це ти дарма, – обережно сказала вона. – Він же ще бабій. Взагалі, не твій типаж.

– Ой, це він ще просто свою не зустрів, – посміхнулася Настя. – Вони ж такі. Поки не нагуляються – бігають будь-де і з ким попало. Йому просто поки що не трапилася та, яка перевиховає. А я ось зможу, я впевнена.

Юля намагалася сказати, що нічим добрим це не закінчиться, але Настя і чути її не хотіла.

Зводити вона їх не стала, але це й не знадобилося. Кілька разів Настя та Микита вже бачилися на сімейних святах, тож подруга сама знайшла його в соцмережах і написала. Невдовзі вони почали зустрічатися.

Починалося все мило. Фотографії з прогулянок, романтичні пости, спільні аватарки всюди… Настя була на сьомому небі від щастя. А потім все передбачувано полетіло у прірву.

– Юль, ти не знаєш, де Микита? – стурбовано питала подруга телефоном.

– Ні, не знаю. А що сталося?

– Та він із вчора не відповідає, з вечора… Сподіваюся, у нього все гаразд.

«Та вже ж йому, швидше за все, зараз набагато краще, ніж тобі», – зітхнувши, подумала Юля.

– Насте… Я ж тебе попереджала. Ти ж знаєш, який він…

– Та, мабуть, у нього щось по роботі сталося. Або з телефоном. Він зміниться заради мене, ось побачиш.

Але зрештою Микита не змінився, а зрадив. Коли Настя вирахувала його через фотографію на чужій сторінці, вона влаштувала гучний скандал.

Її не відпускало ще цілих кілька місяців. Вона у фарбах описувала Юлі, як ненавидить колишнього, і щоразу закипала, якщо його ім’я раптом випадково десь спливало.

Спочатку Настя не відмовлялася від спільних зустрічей, але ніколи не втрачала нагоди вколоти колишнього.

– Настя, подай, будь ласка, салат із крабовими, – спокійно просив він.

– Сам візьмеш. Або гарем свій попросиш, – відповіла вона.

Микита терпів і мовчав, тож до серйозних скандалів не доходило, але всі довкола сиділи, як на голках. Здавалося, варто підкинути тріску, і спалахне пожежа.

Поступово Настя перейшла від сарказму до байдужості. Вона припинила моніторити його сторінки, постійно дивитися у його бік і реагувати на кожне його слово. Він ніби перестав існувати для неї. Юля вже видихнула, але ж ні.

Нещодавно Настя дізналася, що у Микити з’явилася дівчина. Здавалося б, нічого нового, він постійно змінював їх. Але Даша стала для нього не просто черговим швидкоплинним захопленням.

Вони зустрічалися вже майже пів року, і Микита все ще дивився лише на неї, а не на всі боки. Він навіть познайомив її з батьками. Настю він їм так і не представив.

Настя сприйняла це дуже болісно.

– Значить, заради мене він і пальцем не ворухнув, а заради цієї корови раптом прийняв целібат, – прошипіла вона крізь зуби.

– Чим вона краща за мене? Бачила я її на фотках. Ходить, як пацанка, в якихось мішках та штанах, ніс, як картопля, а підборіддям горіхи колоти можна.

Юля чудово розуміла, що за цією отрутою ховаються біль та образа. Але до чого тут вона? Не вона ж зрадила Насті.

А головне – незрозуміло, що з цим робити. Вийти сухим із води було неможливо. У будь-якому разі постраждає одна зі сторін.

Увечері Юля поділилася своїм лихом із чоловіком. Він лише почухав потилицю і зітхнув.

– Ну, це якось по-дитячому, якщо чесно. Але якщо ти хочеш запросити її, я зрозумію. Микиті не обов’язково бути присутнім на твоєму дні народження, це ж твій день.

І тут, на тлі цього розмаїття, Юля усвідомила просту річ. Саме так поводяться люблячі люди: не ставлять перед ультиматумами й не висувають вимоги.

Як би вчинила вона на місці Насті? Терпіла б заради подруги. У крайньому разі просто не прийшла б, пославшись на погане самопочуття. В жодному разі не тріпала б нерви.

Раніше Юля відразу б поступилася. Змінила б плани, подзвонила Микиті з якоюсь відмазкою, попросила б його не приходити. Але цього разу вона вирішила не вибирати, хоч би як це боляче не було.

Напередодні свята вона написала Насті:

– Ти прийдеш? Я питаю, щоб знати, чи розраховувати на тебе.

– Якщо ти запросила сама знаєш кого, то ні, не прийду, – уперто відповіла та.

– Настя, я запросила не твого колишнього, а брата свого чоловіка. І тебе я теж запросила, як свою найкращу подругу. Я буду рада тебе бачити. Приходь, якщо хочеш. Якщо ні, я зрозумію.

Настя так і не прийшла. Лише надіслала вранці сухе повідомлення з вітанням та побажаннями. Юля не стала рубати з плеча, сипати образами та докорами. Вона просто подякувала у відповідь.

Свято пройшло напрочуд легко. Микита прийшов разом зі своєю дівчиною. Даша була спокійною, приємною, простою.

Усі жартували, сміялися, вимовляли тости. Чоловік нічого не сказав Юлі, але з його теплого погляду вона бачила, що він вдячний їй.

Однак Юля, звісно, ​​все одно переживала, сподівалася та поглядала на телефон. А раптом?

Їй було боляче. Попри теплу атмосферу, вона почувала себе так, наче щось втратила. Цілий шматочок свого життя.

Але ввечері, коли Юля прибиралася разом із чоловіком, вона обсмикнула себе. Так, боляче, але вона молодець.

Вона обрала не мир за всяку ціну, а себе та свою сім’ю. Зрештою, справжня дружба – це коли тебе не змушують вибирати, а спілкуються та завжди поряд, попри все. Так, можливо, то й не дружба була?

А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.