Познайомилася з хлопцем понад півтора року. Живемо разом понад пів року. І як би все добре, але я почала помічати зміни у своєму житті. Я майже перестала спілкуватися з друзями, мій хлопець не любить їх, вони не люблять його. А мені що розірватись? На роботі комфортніше, ніж удома, навіть йти не хочеться.
Через велику кількість стресу та проблем, практично зійшов нанівець. Прагну зустрітися з колегою по роботі тільки тому, що його спілкування зі мною засноване на флірті та ніжних обіймах. Перестала стежити так, як раніше.
Мені просто не хочеться приділяти собі увагу. А коли я проводила час зі своїми друзями без хлопця, я вже й не згадаю, хіба що тільки після сварок, вся в сльозах я бігла скаржитися до першого зустрічного, хто згодиться зустрітися.
Хоча мій хлопець багато для мене робить, дбає, з періодичністю кличе заміж, але мені все одно чогось не вистачає. І, мабуть, не зовсім нормально, що в основному його утримую я, а він не може зробити якийсь милий сюрприз у вигляді кави з ранку, ну хоча б.
Я ж навпаки, якщо є хоч якась можливість зробити йому приємно, одразу роблю, хоч улюблену шоколадку куплю. Яка ніяка увага.
Також у нашому з ним спільному житті є велика проблема — його гулянки. Іноді мені здається, що вони займають більшу частину серця мого обранця, ніж я.
А я все життя жила з дядьком схожим під одним дахом, надивилася. І мій хлопець у курсі мого ставлення до цього, та й самому йому це не подобається (принаймні, він це ледь не щодня повторює), але все одно щоразу одне й те саме.
І щойно стався показовий випадок. Приїхали додому, якась дія сусідів його розлютила, а він почав пити. Я, звичайно, розлютилася. Хотіла сходити прогулятись. Він бачить це, знімає навушники і каже: “коли ти повернешся, я не відповідаю за те, що ти побачиш тут”.
Що він мав на увазі, навіть не знає. Але свого домігся, я залишилася вдома. Пішла шукати розраду в інтернеті, а він дивиться кліпи з пляшкою. Знайомі радять розлучитися, а я його захищаю, хоча розумію, що це безглуздо, їм видніше, як він поводиться зі мною. Я все розумію, але боюся розплющити очі, побачити правду і піти.
Що Валентина потрапить у таку ситуацію, вона й уявити не могла. Коли вона виходила заміж…
Тоня довго сумнівалася, чи варто виходити заміж вдруге. Їй було вже п'ятдесят, і думка про…
Жовтневе листя повільно кружляло за вікном, вкриваючи двір жовтим килимом. Оксана накривала на стіл, готуючись…
Марія та Григорій дивилися серіал. Григорій, як дуже часто бувало, вже засинав, а його дружина…
- Син, кажеш? А де ж ти був, сину, коли батько твій тебе потребував? Де…
Аріна обожнювала свою однокімнатну квартиру з великою суміщеною кухнею-вітальнею. Простора кімната з панорамними вікнами заливалася…