Знаю, що у мого чоловіка тривалий роман і не знаю, що з цим робити

Одружені ми вже 10 років. Одружилися, дізнавшись, що завагітніли. До цього зустрічалися недовго, але жили непогано, ніяких проблем не було. Любили, будували плани, потихеньку втілюючи їх у життя. Народили дочку, через 2,5 року синочка. Зараз їм 10 і 7 років відповідно.

У вересні минулого року чоловік мені зрадив. Дізналася я про це буквально через кілька днів. Поговорили, обговорили. Я її знаю, і вона мене – живемо в сусідніх будинках. Чоловік переконав мене, що це не серйозно, що помилка і т.п.

Я повірила і майже пробачила, стали жити далі. Тут якраз переїзд в нову квартиру, покупка нової машини, зміни на роботі … І ще під новий рік дізнаємося, що чекаємо третю дитину.

Все ніби дуже перспективно.
Перші місяці ходжу в токсикозі, паралельно роблячи ремонт в квартирі, поки чоловік заробляв на цей ремонт. Полежала на збереженні, останні місяці бігала, але періодично втомлювалася, що не дивно.

Продовжувала працювати. Всю вагітність, весь цей час він часто їздив у справах, а мені постійно лізли в голову нехороші думки, але придушувала  їх, так би мовити, берегла себе, вірніше навіть не себе, а синочка. Але все було добре, благополучно народила.

Відрядження і робочі поїздки тривали навіть тоді, коли ми відправили середню дитину до першого класу. А тижнів зо три тому дізнаюся, що мій чоловік зі своєю колишньою коханкою і раніше тісно спілкуються.

Сідаємо говорити, і виявляється, що він тоді з нею не порвав, вірніше, на місяць порвав, а потім знову все стало по-старому. І весь рік, всю вагітність і більше, він регулярно її відвідував.

У мене шок був не з самого факту зради. Я весь цей час відчувала, але сама собі не вірила. Шок був від усвідомлення терміну. Але, каже, що набридло все це йому і їй (вона, до речі, розлучена і її син вчиться з нашим в одному класі!). Їй заміж хочеться, а він йти з сім’ї не збирається і це не обговорюється.

І ось вже місяць як вони не зустрічаються, не спілкуються і все вже закінчилося. Я розумію, що діватися мені нікуди – у мене на руках 3-місячна дитина,  і ще 2 школяра.

Не працює (я працювала неофіційно, та й толком не заробляла). Вигнати чоловіка буде нерозумно – будуть великі фінансові труднощі, та й закінчилося все у них. Переживаю, звичайно, але вирішили виходити разом.

Але це не дає мені знову спокою інтуїція. 3 години тому, нарешті, я з’ясовую, що вже після нашої з ним розмови, через тиждень, тобто пару тижнів тому вони знову зустрічаються.

Каже, тягне, з голови вона у нього не йде. Мене, говорить, поважає. А в ній незрозуміло що приваблює. Жити з нею не буде, каже.
Випровадила. Ніч. Спати не можу. Треба було комусь розповісти. Вибачте, якщо сумбурно і заплутано вийшло.