Зрада – результат не підлості чи поганого виховання! Вона – найжирніший маркер сімейних проблем

Кілька років тому донька мало не розлучилася. У них з Олегом все погано було. Ніна вдома, з дітьми, молодший онук постійно хворів. Олег працював, не допомагав Ніні, не займався дітьми. Скандал на скандалі!

Я Ніну лише слухала. Порад не давала. Допомагала, онука та внучку за будь-якої можливості до себе брала. Що я могла порадити дочці? Зачекати?

Їй важко було, але й зять без діла не сидів. Поговорити? Натякала: так і так, знайомі погано жили, чесно почали розмовляти, все налагодилося! Не допоміг натяк!

Тільки, якщо Ніні я допомагала, то Олегу ніхто не допомагав, ніхто за нього на роботу не ходив. Поява дітей, тим паче погодок, звісно внесли купу труднощів у їхнє життя.

Воно кардинально змінилося, бо і фінанси, і побут та дозвілля повністю перекроїлися. Буває, що стосунки між подружжям в цей період псуються.

Особливо, коли розуміння немає і, ніхто не хоче уявити себе в шкурі іншої своєї половинки. Ніна Олегу заздрила.

– Добре йому, – казала Ніна, – на роботу ходить, там дітей немає.

Зять не охоронець, він не сидіти на роботу ходив, але Ніна вважала інакше. Олег, своєю чергою, думав, що це Ніні добре, вона вдома сидить.

Так, вдома! Але ж не сидить! Без діла не сидить! Дивились один на одного вовком, вважали, що другий нічого не робить.

Замість того, щоб розмовляти, дочка і зять накопичували образи, злилися, заздрили, ображалися на нерозуміння. Зібрали цілі грудки сімейних проблем і вийшло так, як вийшло.

– Олег мені зрадив! Я від нього пішла! З дітьми їду до тебе! – Зателефонувала Ніна.

Моя думка навряд чи популярна. Я вважаю, що зрада в шлюбі — це нарив, що свого часу прорвався. Є те, що призвело до нього: не розв’язані проблеми, конфлікти, залишені у підвішеному стані, емоційна глухота.

Зрада – результат не підлості чи поганого виховання! Вона – найжирніший маркер сімейних проблем! Хтось може вважати по-іншому, це нормально.

У розладі в сім’ї дочки та зятя були винні вони обоє. Але, це на мою думку! Ніна звинувачує лише Олега: не допомагав, уваги не приділяв, ще й зрадив.

Близько місяця дочка, онук та внучка прожили в мене. Ніна хотіла розлучення та поділу майна, а Олег вимолював другий шанс. Вимолив-таки!

Замість усвідомити колишні помилки, отримати досвід з того, що сталося, і почати все з чистого аркуша, вони загрузли ще сильніше. Ображена дружина та винний чоловік – класика!

– Допомагає, дбає, з дітьми гуляє, готує, ідеальним став, – крізь смуток і біль раділа Ніна.

– Може, вам до сімейного психолога сходити? – я наважилася запропонувати пораду.

– Навіщо? Час лікує. Я забуду та пробачу. Олег змінився. Все буде гаразд!

Добре не стало. Тільки гірше. Зять втомився скупати вину, зате Ніна не втомилася отримувати вигоду від винного чоловіка. І коли перестала її отримувати, то ситуація просіла ще більше.

– Живемо заради дітей! – Оголосила дочка.

– Сядьте, поговоріть. З’їздіть удвох кудись, – мовчати та дотримуватись політики невтручання я більше не могла.

– Поговорити? З Олегом? Мамо, він непробивний! Йому все негаразд! Ми починаємо говорити, закінчуємо розмову криками. Плювати на нього! Нехай робить, що хоче, аби сім’ю утримував!

Онука та внучку шкода. Дурні батьки – нещасні діти!

До мене в дочки також є одна претензія. Її ображає той факт, що я не стала гірше ставитись до зятя. Ніна вважає, що він зрадник, і я, як мати, чию дочку зрадили, маю його ненавидіти. Я не можу!

Я його розумію. І дочку розумію. Не розумію лише одного – чому вони продовжують все глибше і глибше закопувати свій шлюб?

Розлучилися б уже, щоб самим не страждати та дітей не мучити! Це не шлюб, а агонія! Не зможуть вони розв’язати свої проблеми без сторонньої допомоги! Чи зможуть? Що робити? Підкажіть, будь ласка! Як їх напоумити?