Зухвала невістка за рік зруйнувала всі наші сімейні традиції

Некрасиво руйнувати чужі традиції! У мене невістка взагалі незрозуміло, ким себе уявила.

Адже спочатку Юля мені навіть сподобалася. Дуже мила, скромна дівчинка. Мій Петя, коли привів її знайомитися, так вона прямо і дивитися на нас з чоловіком боялася.

Я тоді ще подумала, що синові пощастило з нареченою. І симпатична, і освіта хороша, і престижна робота, і квартира своя вже є.

Син у нас теж хлопець хоч куди. І зарплата хороша, і машина із квартирою. Красива пара. Але як розмова про весілля зайшла, так невістка почала свій характер виявляти.

Прийшли вони до нас із батьком і кажуть, ми, мовляв, заяву подали вже, реєстрація за три тижні. У мене шок! Як так швидко? А готуватися коли? А гостей усіх попередити?

А Юля мені й каже, що весілля ніякого не буде. Буде вечеря в ресторані для найближчих родичів: батьки, Юлін брат із сім’єю та нашу дочку із сім’єю запросять теж.

Ну ось, приїхали! Я, звичайно, все висловила їм про їхню жадібність! Та як я рідні в очі буду дивитися? Сина єдиного практично потай у подружнє життя проводжаємо! Де таке бачено.

Невістка тоді покивала, але сказала, що жодного весілля все одно не буде. Вона ніколи про білу сукню не мріяла, і кататися по церквах та мостах із весільним кортежем теж. А через день після реєстрації шлюбу вони фотосесію собі професійну вже сплатили. Я, звісно, ​​обурювалася. А Петрик сидить, мовчить!

А потім діти ще заявили, що житимуть вони в Юліній квартирі. Нібито так зручніше. Та кому зручніше. У сина квартира у нас під боком, на сусідній вулиці, а в Юлі взагалі в іншому районі.

І вона в будь-якому випадку на роботу на автобусі їздить, та і їздила б далі просто на іншому маршруті. Я потім синові спробувала мізки вправити. Але він сказав, щоб я не лізла.

А через місяць після їхнього “весілля” був Великдень. А ми завжди усією сім’єю відзначаємо це свято. Збираємось у моїх батьків о десятій ранку. А тут син один приїхав!

Юля каже на такі заходи не ходить, вона не хрещена. Та яка мені різниця, хрещена вона чи ні!

Це як треба на рідню чоловіка начхати, щоб так поводитися. Я всіх родичів скликала, щоб вони з Юлею познайомилися, а вона не поїхала. Весілля не було! Її половина сім’ї й в очі не бачила.

Потім за пів року був день народження сина. Я його улюблений салат зробила, і поїхали ми до них у гості. Хоч тут Юля дала добро, щоб гостей покликати до себе додому.

Запросили сестру двоюрідну, тобто мою племінницю з сім’єю, бабусю, сестру і тітку, ну і ми з чоловіком. Невістка, звісно, ​​наготувала всього. Треба визнати, що готує вона непогано. Тортик сама спекла.

Ось сидимо, святкуємо, і тут чоловік моєї племінниці чогось спитав, а кого наші молоді хрещеними покличуть, коли діти підуть.

Просто Петрик сам хрещений їхньої молодшої доньки. А Юля спокійно так відповідає, що якщо діти будуть, то вони їх не хреститимуть.

Я там трохи тортом тим не вдавилась! Трохи від цих закидонів не померла. А вона пояснює, що й сама не хрещена та дітей своїх хрестити не збирається.

Мама, мовляв, у неї католичка, бабуся православна, а дід — мусульманин. Ось, каже, і діти, коли виростуть, самі свій шлях оберуть, а в дитинстві вона за них не буде вирішувати.

Ось я дивуюсь тепер, що син у ній знайшов? Ну, симпатична вона, звичайно, але ж вона руйнує всі традиції нашої родини!

Новий рік ми завжди разом всі відзначаємо, а на останній Новий рік вона потягла сина святкувати аж в іншу область! Та не в сусідню, а машиною шість годин треба їхати.

Я сину кажу, не поїдеш ти нікуди, а він мені каже, що давно мріяв Новий рік не з бабусями та тітками відзначати, а з коханою дружиною. І вони поїхали. Майже на всі свята.

Я тоді взагалі образилась! Ну, як так можна! У нас цій традиції вже не один рік, а вона й сюди примудрилася влізти. А що я всім говоритиму, де мій син? Чому він до батьків на свято не приїхав? Його дружина не пускає?

А від сина я такого взагалі не чекала! Петрику вже двадцять сім років! Повинна бути своя голова вже на плечах! А він поводиться як закоханий дурень.

Усі забаганки Юлі виконує, про сім’ю взагалі забув. Раніше ми всі свята любили відзначати, великою компанією посидіти. А тепер якщо вихідний, Юля його в театр тягне чи в кіно.

А він у театрі один раз до того був, ще в школі! Він у нас хлопець простий, працьовитий. Зроду я і не думала, що йому таке дозвілля подобається.

Але найжахливіше, що моя дочка та племінниця, здається тепер цю “моду” у Петі з Юлею почали переймати. Ось вже кілька разів було, що ми їх кличемо на свято до себе відзначати, а вони кажуть, що самі святкуватимуть, чи окремо, чи з друзями.

Виходить, що після появи Юлі, всі наші традиції дали тріщину. З її появою все зіпсувалося! Ну як так можна начхати на родину?